Листопад, що настав, вже встановив свої правила. Ці правила прості: лаконічність, монохромність, стриманість, чистота форм. На деревах майже не лишилося листя. Дощі, що підкрадаються, малюють свої візерунки на вікнах будинків. Спустілі клумби народжують образи минулих історій.
Буяння квітів вже не ховає тріщини на фасадах та парканах. А силуети дерев нарешті можуть самі стати головними героями розповіді про вічну зміну Сезонів життя.... 

Сад Листопада відвертий. Він не замотується у хмари яскравих відтінків лілій, петуній чи астильб. Він такий, який є. Він не потребує декорацій. Він демонструє світові свій скелет, свою вихідну концепцію, свій єдиний сенс, що переможно лунає:

“Настає момент, коли нічого не треба прикрашати. Коли будь-яка надмірність неможлива. Коли крізь повсякденність проступає головне, щось непорушне, щось основне. Те, на що вже потім можна нанизувати всі прикраси та надмірність. Після, але не зараз. А зараз вдивись у одкровення спорожнілих стежок та візерунків оголених гілок. Придивися і запитай себе про щось важливе, головне…”

Візьмімо приклад з листопада і дозволимо собі доторкнутися до важливих та основних питань, які ставить перед нами життя.
Нещодавно, на одному з наших Кіл, жінка поставити запитання про те, які бажання можна загадувати на Сонячне Затемнення.

“У мене велике бажання”, - сказала вона, - “Я б хотіла, щоб був мир. Я думаю, якщо всі побажають миру, якщо багато людей бажатимуть миру, то, можливо, мир настане”

Як часто ми мислимо про такі бажання.

Як часто ми говоримо про якісь дуже спільні категорії, кожна з яких бачиться нами, як самоочевидна і абсолютна істина: мир у всьому світі, всезагальна любов усіх до всіх, благоденство для всіх, відсутність бідності та страждань, тотальне і загальне щастя для всіх .

Ці "бажання" подібні до густого листя розлогої крони великого дерева.

І як рідко ми вдивляємося з усією увагою до серцевини цих бажань.

Але листопад, що наступає, зриває листя. І перед нами контур стовбура та гілок цього великого дерева.

Якщо всі побажають миру у всьому світі, він настане?

Якщо всі скажуть “я хочу любити всіх людей” прийде всезагальна любов?

Якщо всі захочуть, щоб бідність та страждання закінчилися, вони зникнуть із нашого життя?

Чи достатньо лише бажання та прагнення?

І чи вплине на результат кількість людей, які цього бажають?

І що насправді може зробити кожен для того, щоб був мир у світі, щоб любов наповнювала серця, щоб бідності та страждань поменшало на землі?  

Якщо ми увійдемо до Саду Листопада з його лаконічністю та концентрацією на головному, ми зможемо чомусь навчитися.

І тоді ми почуємо питання:

“А що ти збираєшся робити для цього? Не бажати, не прагнути, а робити? Для миру в усьому світі, для всезагальної любові, для зникнення бідності та страждань як явищ у нашому житті?”

І крізь листопадовий туман, крізь шарудіння опалого листя під ногами, крізь тиху пісню сірого дощу ми почуємо відповідь:

“Створи мир у своєму житті, наповни любов'ю своє життя, знищуй бідність у своєму життєвому просторі, твори красу у кожному своєму дні. Тільки це може зробити цей світ кращим і красивішим”

Якщо ти викоріниш свою бідність, загалом бідності у світі поменшає.

Якщо ти зробиш гарним простір, у якому ти живеш, загалом краси у світі побільшає.

Якщо ти щодня піклуватимешся про свій емоційний світ, загалом у світі стане більше любові.

Якщо ти щодня відчуватимеш відповідальність за своє щастя і робитимеш щось для цього, загалом у світі щастя побільшає.

Роби щось кожен день для свого Саду. І тоді він радуватиме людей, що проходять повз нього, наповнюватиме їх серця любов'ю і прагненням щось зробити зі своїми Садами.

Адже поки що тобі не вистачає грошей на те, що тобі необхідно, ти не можеш дозволити собі розкіш благодійності.

Поки ти тонеш у своїх емоціях і не можеш допомогти собі, ти не можеш дозволити собі розкіш допомоги іншим.

Поки ти не відчуваєш наповненості та щастя, ти не можеш дозволити собі розкіш ділитися з іншими радістю та щастям. Тому що просто нема чим ділитися.

Поки ти потребуєш (неважливо чого - любові, грошах, безпеки), ти поширюєш навколо себе тільки потребу. І нічого більше.

Поки ти не можеш сказати хоча б собі те, за що ти себе цінуєш, любиш і поважаєш, ти не маєш права чекати, і тим більше, вимагати від інших, щоб вони тебе любили, цінували і поважали.

Людина може ділитися лише тим, в неї є, коли виникає якийсь надлишок. І якщо в тебе надлишок невдоволення, страждань, потреб, бідності і незадоволеності життям, тільки цим ти і можеш ділитися. І тоді ти можеш бажати чого завгодно – миру в усьому світі, всезагальної любові, зникнення бідності.

Поширювати довкола себе ти будеш тільки те, що в тебе є.

Ось що ми бачимо в Саду Листопада тоді, коли немає буяння квітів, а листя покинули гілки дерев. Ми бачимо лаконічний і простий зміст, що визначає так багато важливих речей у нашому житті.

Нехай він стане нашим провідником та вчителем.

Нехай кожен ранок починається з цієї практики.

Прокинувшись, нагадайте собі просту річ:

“Ніхто, крім мене, не відповідальний за мою задоволеність життям і щастя. Лише я відповідальна за це. І моє щастя не залежить ні від інших людей, ні від їхньої наявності у моєму житті. Воно залежить лише від мене. Я повністю усвідомлюю та приймаю відповідальність за своє щастя та наповненість мого життя. Тільки я і ніхто інший”

Згадавши про це, поставте собі просте запитання:

“Що я збираюся зробити сьогодні для того, щоб моє життя стало трохи кращим, цікавішим, щасливішим? Я не вигадуватиму надто багато. Я зупинюся лише на трьох нескладних діях. Три прості дії, які я вирішу зробити. Але зробити обов'язково!”

Не думайте, що цього замало. Цього може бути дуже-дуже багато, якщо ви починатимете так кожен день свого життя.

І роблячи це для себе, ви робитимете це для всього світу. Тому що життя кожного з нас – це фрагмент та частина світу – нашої спільної домівки.

Якщо ми всі працюватимемо над тим, щоб наші життя стали кращими і красивішими, це все одно, що працюватимемо над тим, щоб світ став кращим і красивішим.

І тоді уроки Саду Листопада будуть засвоєні.

А коли настане весна, і землю знову вкриє килим квітів, а гілки дерев розкриються нам назустріч свіжим листям, ми будемо проходити інші уроки - уроки Надлишків та Достатку.

Ця стаття була написана у листопадi 2017 року

• Дякуємо Яринi Рузiної за переклад цієї статті українською
А також за щире посестринство з Колом Сезонів та красивий внесок у проект Сезони Душі