22 Дотики: Дотик Любові

Спрямоване фантазування (або метафоричний транс) - потужна техніка, яка здатна відкрити ваші приховані ресурси. Вона веде діалог із вашим несвідомим, минаючи свідомі обмеження. Вона має ту ж природу, що й медитації, мантри, молитви. Якщо на додаток до тексту ви використовуєте ще й зоровий образ, ви посилюєте дію техніки.

“Дотик Любові” - метафоричний транс, здатний “включити” глибинне відчуття Любові, притаманне вашій Первозданній Душі, яка  знає, що Любов народжується в обміні дарунками-дарами. І що Любов помирає без Вдячності.

Перед тим, як читати текст метафоричного трансу, уважно подивіться на картинку. Це 6-й з 22-х Старших Арканів Таро “Закохані”. I в ньому міститься символічний ключ до секрету Любові. Просто дивіться на нього та дихайте. І тільки коли відчуєте, що готові, починайте читати текст. Прочитайте його спочатку мовчки, а потім вголос. Повертайтесь до нього кожен вечір, найближчі кілька днів. Та спостерігайте, як резонує ваша Душа...

Дотик Любові. Метафоричний транс

Одного разу, на бігу, в безкінечній метушні, в миготінні днів-ночей, ти зупинишся. На мить. На довгу мить, яка зупинить всі годинники.

І в гулкій тиші - такій незвичній, такій густій - ти почуєш дивний звук. Негучний, неспішний, знайомий ритм: так стукає твое Серце….

Не поспішай.

Поклади свою долоню на груди.

Слухай та відчувай.

Закрий очі та чекай, коли всередині народиться Танок…

Колись твоє Серце відчувало дотик Любові. Це відбувалося раніше. Це станеться ще. Багато разів. Можливо завтра, можливо на світанку. Чи ранньою весною, коли сніг вкриється бурою плівкою, яка говорить: “вже скоро мене не буде”.

Ти не пропустиш це ні за що. Ти вгадаєш цю мить. Так само, як вгадувала завжди.

Ти знаєш, що Любов не самотня.

Ти знаєш, що її подих легеньким вітерцем гуляє між… Між тобою та Кимось…

І в шелесті крил срібних Колібрі, кружляючих над твоїм плечем, ти почуєш: “Ось вона - Любов”. А Золоті Рибки з твоїх снів, окатять хвилею Ніжности твої пальці. І руді Лисиці біля твоїх ніг будуть перекидатися та змусять мимоволі зробити крок… назустріч…

Ти знаєш, що нічого вже не буде як раніше.

Ти знаєш, що Любов народжує “Так”.

Ти знаєш, що твоє “Так” перетвориться на Дарунок.

І ти подаруєш. Нічого не чекаючи навзаєм. Забувши всі свої страхи. Розтопивши всі свої .

І тонкою ниткою виникне Зв’язок. Той, якого ніколи би не сталося без твого Дарунка.

“Дякую”. Тихо, пошепки, по тонкій ниточці зв’язку, прийде Дарунок у відповідь.

Ти промовиш:

“Я тебе впізнала. У твоїх очах - відблиски заходу сонця. Я бачу тебе. Я чую стукіт твого Серця, який подібний до мого. І не має значення, хто перший протягне руку. Мені неважливо, хто перший скаже “Так”.

Тепер я знаю, що у Любові немає ніякої надії. Але вона стає невідчутною без Вдячності.

Тепер я знаю, що Любов неможливо відкласти. Але її також неможливо чекати. Вона просто є. Завжди. Треба лише зупинитись на мить. На довгу мить, яка зупинить всі годинники.

Я чую знайомий ритм - так стукає моє Серце. І я дихаю. Я лечу у вітрах, які пахнуть ранковим туманом між тобою і мною.

Ми - Прикордонники. Ти і я. И в наших дарунках один одному народжується Любов. Кожен раз. Кожним сказаним вголос та про себе “Дякую”.

Тепер я знаю, що Любов може співати. Її можна мовчати та шепотіти. Нею можна торкатися твоєї руки. Крізь неї можна слухати тебе. Не відкладаючи. Не сподіваючись. Не чекаючи…”

Ця стаття була написана 28 серпня 2015 року

• Дякуємо Юлії Криворот за переклад цієї статті українською
А також за щире посестринство з Колом Сезонів та красивий внесок у проект Сезони Душі