"Привіт" від першої ініціації

Мене часто "наздоганяють" додаткові усвідомлення чи знаки після проведення практик та ритулів. І зараз, по завершенню курсу, розумію, що найбільше мене торкнула перша "Ініціація крові". Так, посвята Доби Гекати теж неймовірно сильна, але в ній мені більше про віднайдення загубленого, розуміння того, що раніше відчувалося на рівні тіла та емоцій. Отаке магічне відчуття по завершенню курсу "Я вдома".

А от з першою ініціацією найбільш сильно відгукнулося, бо в моєму особистому житті її не було. Навпаки було те, що я не хотіла б, щоб було в цій історії дорослішання, в моєї дитини. Поки що в мене немає дітей, але ця реальна життєва історія дозволила мені достукатися до своєї старшої сесетри, щоб в цей знакови момент в житті моєї племінниці, вона була з нею поруч. І різниця помітна.

Тож після проведення ініціації отрмала те, чого мені не вистачало стільки років. Дякую, Альоно, що провели цим шляхом! Це було наче прийняття своєї жіночності. Тому з цими роздумами, усвідомленнями та радістю від отриманого, я й пішла рухатися далі Місячним Колесом. Але в фазі Вмираючого Місяця, відбулося те, що я називаю "магія довкола".

Перевіряючи по роботі назви картин, побачила серед інших ту, яка для мене є відображенням цієї ініціації. Спочатку в загальному переліку зоробку художниці маленьке зображення зацікавило композицією, а потім й енергетикою. Бо наче на картині зображена дівчинка з рожевим бантиком, але тіло вже не дитяче. Потім, збільшивши й роздивившись якраз зрозуміла, що це той важливий етап дорослішання кожної жінки: коли наче ще дитина, але вже жінка. І мама поруч. І лялька, як символ завершення певного етапу й переходу на новий.

Отже, ділюся знахідкою: картина Сюзанни Валадон "Покинута лялька" (1921), що знаходиться в Національному музеї жінок у мистецтві, Вашингтон.