Книги. Місце зустрічі - Інтернет

Як знайти справжнє кохання у віртуальному просторі

Автори: Дмитро Олешко та Альона Кондратюк (Нині - Олешко)

To: Альона
Date: Sun, Oct 12, 2008 at 12:19 PM 
Subject: Re: Re[2]: Грайливе

 Альонушко,

Я, власне, і не надавав великого значення. Проте, згідно з етикетом, якщо дама впустила хустинку, щоб подивитися, як кавалери, розбиваючи чола, кинуться її підіймати, треба не читати їй лекцію про неприпустимість кокетства в період колективізації та індустріалізації, а кидатися підіймати хустинку. Це моя особиста, приватна думка, яку я жодним чином не пропоную як універсальну догму. А то надто велика конкуренція навколо хустинки утвориться - навіщо вона мені? 
...
А питань у мене до тебе - ой, багато. Тому почну з головного (приготуйтеся заглянути всередину себе саме, пані психолог - це може бути важче, ніж дослідних мишок на кашку розтирати):

Ми з тобою настільки зблизилися за останній тиждень, що це, безсумнівно (на мій погляд), виходить за рамки дружніх стосунків, професійного інтересу, людської цікавості тощо. Ти справді готова розділити зі мною свою подальшу долю?

Як бачиш, питання не складніше за те, яке Карлсон поставив Фрекен Бок: "Ви перестали пити коньяк по ранках? Відповідайте - так чи ні."

Цілую,

Дімка

To: Dmitri Olechko 
Date: Mon, Oct 13, 2008 at 3:10 AM 
Subject: Re[4]: Грайливе

Привіт, Дімко! 
...
А зараз відповім на твоє питання. Але спочатку кілька коментарів щодо нього. Сказати, що ти продовжуєш мене дивувати - нічого не сказати. Я вражена тим, що вперше в житті НЕ Я, А ЧОЛОВІК називає своїми словами очевидні речі. Я про те, як ти охарактеризував те, що між нами виникає. Я б назвала це початком чудового роману! Я, спілкуючись з тобою цей "недовгий час", опинилася перед руїнами деяких стереотипів у своїх очікуваннях і звичних реакціях на мої слова та дії. Пам'ятаєш, я казала, що уявляла, як все може відбуватися перед нашою зустріччю. І з моменту, коли я тебе побачила на вулиці, все пішло якось несподівано, непланово, просто, спонтанно тощо. Ти мене постійно кудись зсуваєш, особливо в моменти, коли мені здається, що ось зараз буде щось (ну щось, що я можу очікувати, що виникло в моїх фантазіях), а ні, відбувається щось зовсім несподіване (якась твоя дія чи пропозиція)!. Це не погано. Це дуже незвично, дуже інтенсивно і дуже азартно (ось це саме те слово).

Моя відповідь - ти вже в моїй долі. Ти вже частина мого життя. Це вже сталося. Для мене - це факт. Мабуть, все було не випадково. Дуже слабке для мене пояснення, що я ось узяла і вирішила пошукати тебе в "однокласниках". А ти ось узяв і радісно відповів, і не одним листом, і після того, як я надовго замовкла тощо. Мабуть, у світі (в системі, у Великій душі, у всесвіті, в колективному розумі, та в чому завгодно!) щось уже було готове, щоб наші долі перетнулися. Якщо це тобі здасться надто пафосним, вже вибач. Я, звісно, пам'ятаю, що Його, швидше за все, немає. Ну, або Він, може бути, є. А взагалі, яка різниця - є чи немає. Все одно існує щось, що більше за людину, тебе, мене, нас, що нас (наші долі) і зв'язало. Тому - так.