Правда Білої Сови

Коли Місяць Стиглих Ягід* зміниться Місяцем Жнив,**

Коли пряний запах хризантем змиє солодкість троянд,

Коли твої пальці намалюють серце на запітнілому вікні,

Коли перший вересневий дощ подарує глибину твоїм очам,

Коли в одному зі сновидінь ти перейдеш той самий міст,

Тоді…

Тоді ти згадаєш те, про що ніколи не знала.

Ти згадаєш те, про що знала завжди.

І цей спогад подарує тобі велику свободу і велику гіркоту.

“Насправді від мене ніхто нічого не чекає. І я не чекаю нічого ні від кого”, - раптом згадаєш ти...

Ніхто

Нічого

Ні від кого

Не чекає

Ні посмішок, ні подвигів, ні жертв, ні відстороненості, ні розриву, ні розуміння, ні бадьорості, ні мовчання, ні довгих розмов.

Ні відданості, ні зради, ні вдячності, ні втечі.

Нічого з того, що люди ніби чекають одне від одного.

Нічого з того, що люди ніби чекали від тебе.

Нічого з того, що ти ніби чекатимеш від інших.

Глибоко і тонко, насправді, в усіх реальностях і світах, на тому самому мосту ніхто ні від кого нічого не чекає.

Ах, як у це складно повірити!

І як це складно прийняти.

І розповісти словами неможливо.

І хтось у тобі голосно скрикне: “Ні! Це неправда! Люди завжди чекають чогось одне від одного! У житті завжди так - все складається з очікувань. І коли вони збуваються, настає щастя. А коли не збуваються, настає розчарування”

Так хтось у тобі вигукне, як дитина. А Біла Сова на гілці впустить до твоїх ніг своє перо.

Ти піднімеш його і згадаєш:

Всі очі, що дивляться на тебе, чекають чогось не від тебе…

Твої очі, що дивляться на когось, чекають чогось не від нього...

Якщо в цих очах очікування розуміння, вони чекають цього від мами,

Якщо в цих очах очікування прийняття, вони чекають цього від мами,

Якщо в цих очах очікування осуду, вони чекають цього від мами,

Якщо в цих очах очікування прощення, вони чекають цього від мами,

Якщо в цих очах очікування зречення, вони чекають цього від мами,

Якщо в цих очах очікування безпеки, вони чекають цього від мами,

Якщо в цих очах очікування “назавжди”, вони чекають цього від мами,

Якщо в цих очах очікування чогось ще, вони чекають це від мами.

Всі очікування стосуються її, спрямовані до неї, звернені до неї...

І твої очікування теж…

Між рівними немає очікувань

Між рівними є Танець

Є взаємність

Є повага

Є “так” і “ні”

Є кроки назустріч і кроки одне від одного

Є рух “разом”, є рух “окремо”

Є візерунок, який ткається одночасно тобою і іншим

Є соло, і є дует

Але немає очікувань

Так, коли твій погляд затуманюється очікуванням, знай, що ти дивишся на маму, на кого б ти не дивилася зараз.

Тоді, згадавши про це, ти скажеш:

“Так, мамо, я чекаю цього від тебе.

Ні від кого більше.

І тільки мені вирішувати, як довго я продовжуватиму чекати цього від тебе.

А зараз я відведу погляд убік і ясно побачу тебе.

І між мною та іншим не стане тебе і моїх очікувань до тебе.

Я вперше побачу ясно - є ти і мої очікування до тебе. І є інші, ті, з ким я танцюю. Танцюю вільно і без очікувань”

І Біла Сова змахне своїми крилами, розсипавши срібло всюди навколо тебе. А потім полетить до заходу, розтанувши в його ліловій хмарі.

І ти відчуєш Танець всередині себе, щоб ніколи не сплутати його з очікуванням -

вічним очікуванням дитини “чогось”-”всього” від МАМИ.

Це станеться скоро. Коли Місяць Стиглих Ягід* зміниться Місяцем Жнив**…

Після першого вересневого дощу…

Коли в небі над тобою майне тінь Білої Сови…

Тоді ти згадаєш те, про що твоя душа знала завжди

*Місяць Стиглих Ягід - у перших народів Північної Америки місячний місяць, триває з 23 липня по 22 серпня

**Місяць Жнив - у перших народів Північної Америки місячний місяць, триває з 23 серпня по 23 вересня