Чи існує "Єдиний". Дорога Шкоди і дорога Симфонії в коханні

“... як ти одружився?

— Я зловив її за спідницю, коли вона хотіла вискочити у вікно.”

Олександр Грін

Коли я була юною ясноокою панночкою, я дуже любила Олександра Гріна. Як і багато інших юних панночок я зачитувалася його “Тією, що біжить по хвилях”, “Блискучим світом”, “Золотим Ланцюгом” і, звичайно, “Червоними вітрилами”.

І вже тоді, в ті далекі роки, коли я сиділа на уроках алгебри і від нудьги уявляла картини цієї чарівної повісті у своїй уяві, вже тоді я не розуміла Ассоль. Не те щоб вона мені не подобалася. Але мені ніяк не вдавалося уявити себе в подібній ролі.

Але як добре я розуміла капітана Грея! Я його буквально відчувала шкірою - активного, життєстверджуючого, аж ніяк не боязкого, що творить “чудеса власними руками”. І я хотіла бути такою, як він. Не чекати, а діяти, шукати і знаходити, і, головне, перетворювати звичайну повсякденність на справжню дивовижну і чудесну казку.

Довгий час “Творити чудеса власними руками” було моєю вірою і релігією. І я не можу сказати з повною впевненістю, що це і зараз не так))

Коли я починала займатися психологічною практикою, я не прагнула “бути Ассоль”. Я прагнула “бути Греєм”, який бачить чарівність у кожному моменті життя і підштовхує інших до цього бачення. І довгі роки моєї практики наочно ілюстрували мені, що спрага чарівності, своєрідний “казковий голод” живе в кожній душі. Але найбільш виразно він звучить у душі жіночій. Особливо в питаннях, що стосуються кохання.

“Призначені одне одному долею”

Як тільки жіноча душа відкривається коханню, вона відкривається очікуванню чуда. І деякі, так само як Ассоль, чекають свій прекрасний корабель з червоними вітрилами. А деякі, подібно до Грея, творять чудеса своїми руками. Але хочуть чуда в коханні всі. Без винятку.

Як тільки ми потрапляємо на територію любовних чудес, ми одразу стикаємося з ідеєю “пов'язаних душ”, “призначених одне для одного”, що витає в її повітрі. Іншими словами, як часто це називають - “половинками”.

“Я так хочу зустріти свою Половинку”, - мрійливо може розмірковувати жінка на прийомі у психолога або в балаканині з подругою за келихом мартіні. “Він - моя Половинка!”, - може вигукнути інша жінка, яка вже поринула в потік захопливого закоханості.

Ідея “Половинок” і “Пов'язаних душ” дуже приваблива. І навіть у найбільш раціональних жінок вона знаходить своє місце у фантазіях і сновидіннях. У жінок, що прагнуть до усвідомленості і чесного партнерства у стосунках, вона теж викликає сріблястий відгук. І тонкі флюїди цієї чарівної ідеї, можуть одним рухом скасувати всю раціональність і сотні годин роботи над собою на користь відданості “казковому голоду”.

Чи вірю я в ідею “Людей, призначених одне одному”, в ідею “Половинок”? О так, всією душею. Тільки є одне “але”. Яке можна прояснити більш пильним і уважним поглядом на цей казковий візерунок.

Ущербність, чи Симфонія?

Давайте згадаємо, що лежить в основі цієї ідеї.

Теорія Половинок (Пов'язаних Душ) передбачає, що наші душі, спочатку цілісні, були розділені на дві половинки і розкидані по світу. Вони не можуть відчути спокій і, тим більше, щастя до тих пір, поки не знайдуть одне одного. І часом на пошук йде багато років. А іноді - все життя.

Ось тут і криється дилема, яку неминуче доводиться вирішувати кожному, хто вірить в ідею споріднених душ. І кожен може піти однією з двох магістральних доріг. Кожна з цих доріг приведе його в абсолютно різні простори життя, в абсолютно різні світи, в яких живе абсолютно різне “кохання”.

Дорога Ущербності

Вона виникає перед нами в тому випадку, якщо ми робимо акцент на розділенні. У половинок відібрали одне одного. Не просто відібрали, ще й розкидали по світу. Їм одне без одного погано. Вони відчувають потребу одне в одному.

Ось це і є ключовий момент - погано! Саме з нього починається шлях ущербності в коханні. “Для того, щоб мені було добре, мені потрібно знайти когось, з ким я возз'єднаюся. І тоді мені буде добре”.

Здавалося б, що небезпечного в такому погляді на життя і кохання? А ви подивіться на це уважно. І вам одразу стане очевидним те, що на цьому шляху будь-яке своє “погано” ми будемо намагатися вирішити пошуком “того самого єдиного”, хто возз'єднається з нами. І ось тоді-то всі проблеми вирішаться! Все “погано” зникне! І стане дивовижно-казково-чудово добре. Кожен день. Завжди. Поки смерть не розлучить нас.

“Ну і що тут такого? Адже це ж так і є!” - може заперечити хтось.

А “таке” тут дуже просте. В цьому випадку інший позбавляється своєї самобутності і самоцінності. Він потрібен для того, щоб наше “погано” перетворити на наше ж “добре”. Він потрібен в першу чергу і тільки для цього.

А якщо і у нього така ж “казка” в голові, то він чекає від вас того ж самого: “До тебе мені було погано. Тепер я зустрів тебе. І з цього моменту у мене має бути все добре”.

І коли в союзі цих двох виникає у когось раптове “погано”, то здогадайтеся, хто буде винен. І хто повинен виправляти ситуацію. І хто за це буде відповідати. Добре, якщо “погано” виникає у вас, і тоді всі претензії ви можете звернути до нього. Але якщо погано йому, то вам потрібно буде підтверджувати його переконаність, що тепер “після вас”, йому має бути добре завжди. Кожен день. “Поки смерть не розлучить нас…”. Підтверджувати і відповідати їй. Як вам така перспектива?

Саме “дорога ущербності” породжує всі пресловуті списки типу:

“Хочу зустріти найкращого для себе чоловіка! Щоб він був турботливим (мається на увазі “по відношенню до мене”), люблячим (“мене”), щедрим (“по відношенню до мене”), ласкавим і ніжним (“до мене”), багатим (“чим Я зможу скористатися”), надійним (“для мене”)”. Передбачається, що після зустрічі з такою “половинкою” всі проблеми закінчаться раз і назавжди. І настане тотальне “добре”

“Дорога ущербності” подібна до образу голодної людини. Коли вам дуже хочеться їсти, коли ви давно не їли, ви з'їсте що завгодно. Тільки для того, щоб вгамувати голод. Ви з'їсте навіть противну погано зварену перлову кашу. Але коли перший голод вгамовано, а вам знову пропонують ту ж перлову кашу, ви подумаєте: “Якось мені вже не дуже хочеться їсти це. Не буду ж я харчуватися перловою кашею кожен день…”. А перлова каша не зникає. Вона перед вами. І більше нічого немає. І ви починаєте злитися на… перлову кашу. А на що ж ще злитися?! Звичайно, це перлова каша винна в тому, що вам не смачно!

І ви не замислюєтесь над тим, що коли ви були голодні, вам було не до таких тонких питань як “смачно чи не смачно”. Вам просто хотілося їсти.

Це сумна картина. Але саме в ній ховається вихід з “дороги збитку”.

Дорога Симфонії

Симфонія в перекладі з грецької - це співзвуччя, стрункий звук, гармонійне поєднання чогось - музики, кольору, почуттів.  І ця дорога простягається перед нами тоді, коли ми робимо акцент на об'єднанні.

Юнг називав це “Алхімічним Весіллям”. Китайська філософія упаковує це в символ Інь-Ян. Індуїстські містики споглядають це в божественному союзі Шиви і Парваті. Перші нації Північної Америки називали це “союзом, керованим богами”

Це чудова подія, коли зустрічаються двоє. І жоден з них не керований голодом. Жодному з них не “погано”. Але їхня зустріч раптово змінює все - їх самих, всі стосунки, які у них колись були, світ в цілому, життя, долю.

Вони зустрічають один одного і дивляться відкритим поглядом, нічого не очікуючи від іншого. Просто радіючи тому, що цей інший існує і що їхні шляхи перетнулися в цьому величезному світі. І їм не хочеться одразу щось дати іншому, або щось у нього взяти. Їхня зустріч - вже самодостатня подія.

Так, обмін все одно виникає між ними. Вони, звичайно ж щось дають один одному і щось беруть. Тому що ми так влаштовані природою - тільки вступивши у стосунки, ми починаємо обмін. Але не це є головною фігурою. Як нею не є і почуття, які вони відчувають. І не те, як вони розуміють один одного. І не те, як вони сумують один без одного. Це все є в їхніх стосунках. Але головне - інше. Головне - непояснювана яскрава радість від усвідомлення того, що ця людина є на світі, що вона існує. Зі мною, чи без мене - вона існує!

І коли ці двоє разом, то завжди виникає краса. Один погляд на них дарує іншим гармонію і надію на диво. На можливість цього самого дива! Тому що ці двоє в союзі один з одним стають кращими версіями себе. І це завжди обопільний процес!

У таких парах не буває одного вічно даючого а іншого вічно беручого. У таких парах не буває нерівномірного розвитку і розквіту одного на тлі застиглого образу іншого. Вони змінюються і розквітають в унісон. Вони стають все красивішими з кожним днем. Тому що вони не йшли "дорогою збитку" до зустрічі один з одним. Або йшли колись по ній, але змогли з неї зійти. А це і є головна і необхідна умова для того, щоб в один чудовий момент свого життя зустріти свою Любов-Симфонію!

Як зійти з дороги Збитку

Якщо ви думаєте, що така чудова подія як Любов-Симфонія трапляється завжди, обов'язково і просто так, то, можливо ви і маєте рацію. Я ж, як ви пам'ятаєте, є прихильницею не Ассоль, що чекала на диво, а Капітана Грея, який творив дива своїми руками. І я точно знаю, що з "дороги збитку" в коханні можна зійти. І з відкритим поглядом піти по "дорозі Симфонії".  

Перше, що потрібно зробити для цього, - вгамувати свій голод. Будь-який, який у вас є.

Для початку потрібно цей голод виявити і знайти дієві способи навчитися вгамовувати його самостійно.

Якщо ваш голод - безпека (ви не відчуваєте довіри до інших людей, світ здається вам вороже налаштованим і постійно вимагає щось від вас, вам здається, що ви самотні і покинуті і т.д.), то вам потрібно навчитися створювати простір безпеки у своєму житті самостійно. Вам потрібно буквально будувати свою безпеку цеглинка за цеглинкою. І тоді ви не будете шукати в чоловікові “міцне плече”, ігноруючи все інше в ньому і ваших стосунках.

Якщо ваш голод - любов до себе і самоцінність (ви не відчуваєте своєї значущості; ви сильно орієнтовані на оцінки інших людей і залежите від них; вам складно хвалити себе, ви применшуєте свої достоїнства або просто не бачите їх і т.д), то вам потрібно кожен день робити щось, щоб уміти любити, цінувати і поважати себе. Кожен день протягом довгого часу. І тоді ви не будете обирати чоловіка тільки через те, що він часто говорить вам компліменти і називає вас “найкращою”, ігноруючи все інше в ньому і ваших стосунках.

Якщо ваш голод - гроші (ви важко працюєте, а їх все одно мало; або ви не здатні себе організувати і доводити справу до кінця; або ви потрапляєте в ситуації, коли втрачаєте більше, ніж заробляєте; або на вас одній діти-батьки-інші родичі, і ви просто вже втрачаєте сили, і т.д.), тоді вам потрібно направити свою енергію на те, щоб досягти задовільної для вас ситуації в цій темі. Виростити себе до хорошого рівня доходу без перенапружень, стресів і безвиході. І тоді ви не будете обирати чоловіка, орієнтуючись тільки на його дохід і ігноруючи все інше в ньому і ваших стосунках.

Я не буду тут перераховувати всі види голоду, які можливі в нашому житті. Я підкажу тільки, що потрібно зробити для того, щоб зрозуміти, яким голодом керовані саме ви і як його вгамувати.

Дізнавайтесь, досліджуйте і долайте свій Життєвий Сценарій.

Саме в ньому джерело будь-якого вашого голоду. Адже життєвий сценарій потрібен саме для того, щоб цей голод маскувати і будь-якими способами “закривати дірки і пробоїни”. Досліджуючи свій життєвий сценарій і поступово звільняючись від нього, ви стаєте творцем свого життя, його автором і головним героєм!

Дізнавайтесь і досліджуйте ті ігри (психологічні ігри у стосунках), в які ви граєте.

"Дорога збитку" в коханні повна психологічних ігор. Вона на них будується і ними керується. Дорога Симфонії не терпить ігор. Вона потребує близькості двох людей, в їхній відкритості і чесності.

Досліджуйте свої родові та сімейні міфи.

Саме через них нам передаються приписи і віра, якими ми керовані в житті і коханні. Розкладіть перед собою фото жінок вашої сім'ї і складіть з них узагальнений образ. На своїх групах по сценаріях життя я часто даю завдання учасницям написати “Історію Життя і Кохання Жінки мого роду”. Виконуючи цю практику ви отримаєте прямий доступ до сімейних міфів. І виявите багато цікавого про себе.

Робіть кожен день прості дії, які покращать ваше життя.

Це концепція маленьких кроків, яка здатна приводити вас до великих життєвих змін. Наприклад скористайтесь 10 Правилами для щастя на кожен день. І обов'язково кожен день їх застосовуйте.

І не думайте, що спочатку потрібно зробити все це, і тільки після ви зможете покинути "дорогу збитку". Ні, це не так. Як тільки ви направите свою увагу на свій життєвий сценарій, на свої ігри, на свої сімейні міфи і історії, як тільки ви почнете щось робити для свого щастя кожен день, ви одразу ж почнете стрімкий рух до "дороги Симфонії" в коханні. І з кожним днем вашому голоду буде все важче і важче обманути вас і змусити їсти несмачну перлову кашу. З кожним днем ваш смак до життя і кохання буде витончуватись і ставати все більш вишуканим.

Так, це не швидкий і не простий шлях. Але він варт того, щоб його пройти. Заради себе. Заради краси. Заради життя і всіх див. які в ньому є.

Крім того, ви отримаєте ще один бонус. З вашого життя поступово почнуть зникати “голодні чоловіки” - ті, які теж керовані голодом у стосунках з вами. Вони вас розлюблять. Ви станете їм нецікаві. Вони просто підуть. Але настане момент, і ви почуєте слова: “Я такий радий, такий щасливий, що ти є…”, - від того, хто шукатиме не втамування голоду, а співзвучність і красу.

Дві абсолютно різні дороги. Що ведуть до абсолютно різних світів, кохання, життя. І обидві вони народжені одним міфом про “Половинки” і “Людей, призначених одне одному долею”. Але міф, як і диво, абсолютно байдужі до нас. І тільки ми вирішуємо, у що нам вірити і якою дорогою йти.

Я знайшла свою Симфонію. Я живу в ній. А, отже, і ви зможете це зробити.

Кохання вам і прекрасних чудес у січні, що настав!