Хто розкрив Квітку Щастя?

“Десь на межі краси

Жінка стає тюльпаном

Або птахом…”

Ілля Сельвінський

У забутому тобою сновидінні - дзижчання бджоли над розквітлою квіткою…

У ньому - свіжий вітер, що танцює з пелюстками…

У ньому - запах умитої дощем землі, що зберігає тонкі павутинки майбутніх трав…

У ньому - щебет щойно повернувшихся птахів…

У ньому - передчуття Пробудження і смак Майбутнього…

У ньому - твій тихий сміх, який зовсім і не сміх, а гучна посмішка…

У забутому тобою сновидінні - контур завтрашнього дня…

На що дивляться твої очі, коли ти відкриваєш їх новому дню? Що бачать вони, коли ти прокидаєшся? Що ловлять вони своєю блукаючою увагою?

Чим світ каже тобі “Привіт! Ти прокинулася! І я тобі радий”?

Що привітає тебе, коли ти закінчиш магічний перехід з ночі в день?

Щоб одразу посміхнутися. Щоб сказати собі “Доброго Ранку”. Щоб утримати сновидіння, що вислизає, з гучною посмішкою і передчуттям весни. Щоб, тільки-но відкривши очі, зрозуміти, що ти опинилася в чудовому дні. Найчудовішому дні твого життя. Бо іншого такого дня не трапиться більше ніколи.

Повільно впускаючи в себе весняні вітри, ми віддаємося очікуванням. Очікуванням нових квітів, нових зустрічей, нових почуттів, нових себе. Зовсім-зовсім нових. Або, як мінімум, оновлених.

Адже неможливо залишатися колишніми, коли все дихає, все росте. Коли - гілки в ароматних хмарах. Коли - пелюстки в росі, а серце навстіж! І точно відомо - весна перетворює і пробуджує все, забираючи талими водами обривки непотрібних почуттів і спогадів.

А це означає, що настав момент принести додому тюльпани - квіти, що зберігають у своїх бутонах щастя.

Колись давно, у далекій Персії, якої вже немає на картах світу, вирощували величезні поля Квітів Щастя. Спостерігали, як розкриваються бутони, в яких воно сховане. І щоб не пропустити цей чудовий момент, на тюльпанові поля випускали черепах із прив'язаними до них вогниками. Щоб щастя не пурхнуло, якщо раптом бутони розкриються вночі.

Черепахи блукали серед рослин. А людські погляди вдивлялися в повільний танок вогників в очікуванні розкритого бутона, щоб зловити новонароджене щастя.

Давня легенда розповідає про те, що щастя ховалося в бутоні жовтого тюльпана. Але ніхто не міг до нього дістатися, бо його пелюстки були щільно зімкнені. І лише коли маленька дитина, весело сміючись і радіючи, доторкнулася до жовтих пелюсток, бутон розкрився назустріч іскристому дитячому сміху.

Так вже існуючі радість і щастя випустили у світ щастя, що народжується!

Отже, час садити тюльпани. Квіти неминуче наступаючого щастя!

Візьміть їхні округлі й гладенькі цибулини. Відчуйте їх у своїх долонях. Уявіть, що ви тримаєте в руках вже існуючу квітку, яка ховається в глибині. Відчуйте диво на смак!

Занурте руки в теплу вологу землю. Ніяких рукавичок! Відчувайте шкірою м'якість землі, її податливість, її незриму силу. Утрамбуйте її своїми руками і бережно приготуйте лоно для квітів щастя, що ховаються в цибулинах.

Віддайте цибулини землі. Віддайте, не турбуючись і не тривожачись. Важко знайти щось більш бережне і дбайливе, ніж земля.

І поставте їх на те місце, яке ви бачите одразу, як тільки прокидаєтесь. Нехай ваша “тюльпанова галявина” стане першим, що ви побачите, коли відкриватимете очі новому дню!

Нехай перше, що ви робитимете, вставши з ліжка - це підходити до горщика і дивитися: спочатку на щойно проклюнуті носики паростків, потім на листя, що вимальовується, потім на бутони, закриті зеленою обгорткою…

Бо настане момент, коли вам знадобиться веселе і щасливе Дитя, яке тільки й може розкрити бутон і випустити щастя, що народжується. Ваше Внутрішнє Дитя - завжди відкрите і завжди допитливе.

І не вірте в страшні історії про пораненого Дитину, якого неодмінно треба зцілювати. Не поводьтеся, як матуся, що безкінечно міряє температуру здоровій дитині, яка зрештою зрозуміє, чого від неї чекають, і захворіє! Ваше внутрішнє Дитя не поранене і не хворе. Воно може бути налякане, засмучене, ображене, засмучене, зле. Але в ньому завжди є невичерпний запас радості, інтересу і готовності до щастя! Просто треба про це пам'ятати. І пропонувати йому Чудові Заняття. Щоб іскрилися його очі, щоб руки тяглися до чарівних бутонів, що зберігають обов'язково нове щастя.

Бо щастя ніколи не буває колишнім. Воно завжди свіже і завжди нове. У нього обличчя наших коханих. Воно в блиску наших перемог над собою. Воно в тихих “дякую” тих, для кого ми робимо щось хороше просто так. Воно в задушевних бесідах весняними вечорами. Воно у зустрічах із новими місцями, де міцно оселяється наша душа. Воно в посадженому дереві, заспіваній пісні, почутій історії, яка зворушила серце. Воно в довгоочікуваному “Здрастуй” і полегшеному “Ну нарешті”.

У майбутнього щастя стільки облич і стільки історій! І іноді, щоб достукатися до нас, воно прокрадається в наші сновидіння в надії, що про них не забудуть!

Нехай ваша “тюльпанова галявина” не дасть вам забути ці сновидіння. Нехай ваше Внутрішнє Дитя ніжно гладить зелене листя і цілує ще закриті бутони. І коли вони розкриються, випускаючи щастя у світ, ви зрозумієте, що настала ще одна прекрасна і неповторна весна вашого життя!