Пісня Диких Вод Душі

Коли вам востаннє доводилося опинятися в ситуації виживання? Так, щоб по-справжньому? Так, щоб потрібно було боротися за своє життя?

Я не говорю зараз про життєві труднощі, необхідність прийняття складних рішень, важкі стреси і навіть болісні втрати. Я про реальні небезпеки для життя. Такі, які не обмежені коротким відрізком часу, а тривають довго.

У наш час і в нашій культурі такі ситуації перестали бути повсякденністю і перемістилися в категорію екзотики, яка трапляється вкрай рідко.

Ми настільки звикли до комфорту і базової безпеки. Ми знаємо, що якщо наполегливо працювати, то у нас буде затишний дім і все необхідне в ньому.

Ми знаємо, що якщо у нас щось заболить, то ми завжди можемо знайти лікаря, якому довіримо своє здоров'я. Або просто підемо в аптеку і купимо собі те, що полегшить нам наш стан.

Ми знаємо, що на нашому столі завжди буде їжа. І її асортимент залежатиме від рівня нашого доходу та наших смакових уподобань.

Нам не потрібно боятися холодних зим через те, що у нас немає одягу чи палива, щоб зігріти наші оселі.

Ми звикли жити цікавим і насиченим життям, планувати свій відпочинок, подорожувати і наповнювати свої дні пригодами. Особливо просунуті розуміють, що все, що вони набувають, набувається для того, щоб дати собі можливість випробувати особливі стани.

Ми моделюємо свій досвід, виходячи з наших уявлень про те, що для нас привабливо.

Об'єктивно наше життя стає все кращим і комфортнішим. У нас звільнилася величезна кількість часу завдяки розумним машинам, які полегшують наш побут і роблять доступним те, про що раніше не можна було й помислити.

А, отже, життя людей, усіх нас, має ставати все щасливішим і цікавішим, чи не так? Ми вже маємо опинитися у світі, в якому нас оточують щасливі, задоволені життям люди, яким не потрібно боротися за виживання, які вільні від проблем і складнощів. Чи не так?

Але в реальності все виглядає дещо інакше. Люди, здебільшого, стурбовані різними проблемами, з яких намагаються знайти вихід різними способами.

Згадайте зараз своє оточення. І перелічіть подумки тих людей, яких ви могли б назвати щасливими. Якщо у вашому оточенні їх більшість, ви можете себе щиро і від усієї душі похвалити. І подякувати. Тому що саме ви створили навколо себе таке «людське середовище», і, швидше за все, самі є такою людиною.

Але частіше можна спостерігати зовсім іншу картину. І чути зовсім інші слова. «У кожного свої проблеми», «У кого їх (проблем) немає», «У всіх у нас свої складнощі».

Люди мечуться в пошуках щастя. А Google намагається їм допомогти, як уміє. На запит «як стати щасливою» ви отримаєте майже 700 000 варіантів відповідей.

Люди ходять до психологів, займаються практиками, шукають способи зробити своє життя кращим і позбутися своїх проблем. Вони звертаються до різних фахівців, слухають вебінари і читають книги. Вони шукають духовних вчителів різних традицій, щоб отримати підказку, де ж воно - щастя.

І все це на тлі того, що майже нікому з нас не потрібно виживати! Не потрібно вгризатися в життя, боротися за нього.  

Можливо, саме це породило такий високий попит на щастя. Можливо, тільки зараз у нас з'явився час і сили перейматися такими питаннями, які виходять за межі сфери виживання і безпеки. Але так само ця ситуація «базової влаштованості» і пошук іншої якості життя містять у собі дуже замасковану пастку. На яку рідко хто не потрапляє.

Ця пастка проста.

Коли ми починаємо кудись рухатися, ми уявляємо собі кінцевий пункт. Ми уявляємо свою мету. Ми уявляємо бажаний результат. І ось це - найнебезпечніше у творенні своєї якості життя.

Ми прагнемо випробовувати певний набір станів. Тих, які здаються нам привабливими.

Кожен з нас тією чи іншою мірою переживав стан задоволеності і щастя. У нас у всіх є такий досвід. І ми прагнемо його не тільки повторити, а й утримати. Нам часто здається, що, досягнувши цього, нам залишиться тільки зробити щось, що «зафіксувало» б цей стан. І тоді-то ми «будемо щасливі завжди»!

Крім того, потрібно обов'язково щось робити для того, щоб уникати низку інших станів. Тих, які здаються нам непривабливими. Найчастіше в цей ряд потрапляють страх, сум, зневіра, нудьга та інші емоції, які, як нам здається, затьмарюють наше щастя. І якби їх не було, ми «були б щасливі завжди»!

Ось що намагається зробити більшість людей у пошуках щастя. І що стає їхньою власною пасткою, камерою-обскурою, яка створює дуже вузький і нечіткий контур перевернутої картинки світу.

Зловити і утримати певний тип стану, який людина називає щастям. І не допустити у свій досвід те, що його затьмарює.

Скільки разів я чула подібні слова: «Я стільки всього робила для розвитку. Я так багато всього пропрацювала! Я думала, що більше ніколи не відчую подібних почуттів! І ось знову я боюся (страждаю, розчаровуюся, відчуваю невпевненість, відчуваю недовіру…) Скільки ж це триватиме?!!!»

І на це хочеться сказати тільки одне: «Завжди. Це триватиме завжди»

День йтиме за днем. Настрій змінюватиметься іншим настроєм. Емоції і стани змінюватимуть один одного до самого останнього подиху!

Це стихія. Це природа. Це - води твоєї Душі!

Чи можна приборкати стихію? Так, можна. Тільки одним способом - погодитися з нею і прийняти її в усій її повноті.

Чи можна скасувати дощ? Чи можна назавжди викоренити зиму з її заметілями і морозом? Чи можна зупинити потоки весняних вод, що заливають все і вся? Чи можна припинити висушливий спекотний зной? Чи можна? І чи потрібно?

На нашій прекрасній планеті є одне місце. Воно вчить нас природної мудрості Диких Вод Душі. Ми живемо у віці інформації і легко можемо дізнатися прогноз погоди в будь-якій точці світу. Але в цьому місці прогноз погоди - абсолютно марна і безглузда інформація. Можна прокинутися вранці і виявити за вікном зливу. Але поки кава вариться на плиті, дощ встигне закінчитися і поступитися місцем містичному туману. А потім, коли ти йдеш у душ, ти можеш пропустити град, який 5 хвилин встигли побачити всі, крім тебе. А потім, зашторившись у вітрівку і непромокальні штани «під погоду», за 20 хвилин ти можеш дійти до маяка, і під гарячим сонцем починаєш стягувати з себе шапку, рукавиці і саму куртку.

І, повернувшись назад, лежачи на підлозі, розмірковуючи про те, що так чудово вийти на терасу, посидіти в кріслі, дивлячись на прибій… Але вийшовши на терасу ти виявляєш себе знову під зливою.

Немає нічого постійного. Немає нічого статичного в цьому місці. Навіть величезні дерева, яким сотні років, не стоять монолітно і нерухомо. Вони танцюють і креслять своїм могутнім гіллям знаки і візерунки в повітряному просторі.

Осягнути красу і міць цього місця можна тільки тоді, коли у нас немає жодних претензій до нього. І тоді зникають будь-які порівняння.

Неможливо дощ порівнювати з сонячним днем. Він не кращий і не гірший. Він просто дощ. І цим він прекрасний. Так само, як неможливо порівнювати печаль зі щастям. Вона не краща і не гірша. Вона - просто печаль.  І цим вона прекрасна.

Неможливо порівнювати ураганний вітер з туманом. Він не кращий і не гірший. Він просто ураганний вітер. І в цьому його сила і енергія. Так само, як неможливо порівнювати страх з тонким сумом. Він не кращий і не гірший. Він просто страх. І в цьому його сила і енергія.

Так, поступово, перед нами відкривається мудрість Диких Вод нашої Душі. Сонячний день не безкінечний. Дощ не триватиме завжди. Туман якийсь час творитиме химерні картинки і після розтане. А ураганний вітер стихне, поступившись місцем тиші і спокою. Це єдина правда і єдина постійність - вічна зміна, постійне перетікання, стабільність хисткості…

Що буде, якщо ви захочете негайно припинити печаль? Це буде схоже на те, що ви спробуєте негайно зупинити затяжний осінній дощ. Ви думатимете: «Ну що ж робити, щоб цей противний дощ закінчився? Він затьмарює моє щастя!». І все, ви в пастці! Ви перестаєте бачити нав