Індульгенція Любов'ю

“Ну що ти... Я ж тебе кохаю...”

Хоча б раз у житті кожен з нас чув цю фразу. Можливо, її промовляли, звертаючись до вас. Можливо, ви чули, як її говорять комусь. Можливо, ви самі були автором цієї фрази.

Вона рідко вписується у плавний перебіг розмови. Це - фраза-маркер, фраза-артефакт, яка промовляється після, або у зв'язку з чимось, що сталося. І зазвичай це “щось” не зовсім приємне.

“Ну що ти сердишся. Звичайно, я тобі телефонувала багато разів. Ти ж не відповідав. А я хвилювалася. Я ж тебе кохаю” - каже мама дорослому синові, який не відповідав на дзвінки, бо був на важливій зустрічі.

“Ну, крихітко, не сердься. Я ж тебе кохаю..”, говорить чоловік дружині, забувши про спільні плани і поїхавши на зустріч з друзями, коли вона чекала на нього в умовленому місці.

“Ну, любий, не дуйся. Я ж тебе кохаю...”, - каже дружина у відповідь на його похмуре обличчя в той момент, коли він виявив, що його кредитка обнулена, а він думав, що там точно болтається тисяч  чотири.

І здавалося б, що тут такого? Цілком невинна фраза. Фраза позитивна, що повідомляє про добре ставлення однієї людини до іншої. Фраза, що транслює почуття!

Для того, щоб зрозуміти, що за нею ховається, давайте просто дещо приберемо. І порівняємо.

“Ну що ти... Я ж тебе кохаю” і “Я тебе кохаю”

Спробуйте прямо зараз сформулювати, чим відрізняються ці дві фрази.

Уявіть, що вони обидві адресовані вам. І дайте відповідь на кілька запитань:

“Які почуття викликає у мене кожна з цих фраз?”

“У зв'язку з якою фразою я почуваюся сильнішим?”

“У зв'язку з якою фразою я почуваюся слабшим?”

“Що мені хочеться робити у зв'язку з кожною з них?”

Ви побачите, що за впливом на вас вони сильно відрізняються. І ми в черговий раз стикаємося з твердженням, яке сформулював великий Л.С. Виготський у своїй “Психології Мистецтва”: “форма вбиває зміст”.

У даному випадку форма першої фрази з її “ну” і “ж” безжально і остаточно вбиває зміст, який ніби споріднює її з другою фразою “я тебе кохаю”. І не тільки вбиває, а й “навантажує” її новим змістом, кардинально змінивши сенс і змістивши акценти.  

Отже, все по порядку.

Коли ми говоримо: “Я тебе кохаю”, ми повідомляємо людині про своє ставлення до неї. Ці три слова містять цілісний і об'ємний месидж:

“Ти для мене існуєш. І ти для мене дуже важливий (важлива). Я відчуваю з тобою зв'язок. І він здається мені дуже сильним. Мені це подобається. І я цьому рада (радий)”.

У кожному фрагменті цього месиджу головні герої міняються місцями. Їх усього лише два - Я і Ти. І вони танцюють, поступаючись один одному місцем.

Ця фраза нічим не навантажує. Нічого не вимагає. Не транслює очікувань. Вона - Спів-Буттєва. Вона повідомляє про певний фрагмент буття. Ця фраза-дзен, фраза-потік... Вона як фотокамера, що запечатлила прозору краплю роси на тонкій павутинці - через хвилину і крапля, і павутинка можуть виглядати інакше, але прямо зараз вони такі.

Коли ми говоримо: “Ну що ти. Я ж тебе кохаю...”, картинка повністю змінюється.

Зникає потік. Кудись випаровується Спів-Буттєвість. І на їхньому місці виникає ось що:

“Ти не повинен (повинна) на мене гніватися. Не важливо, що ти відчуваєш, важливо те, що відчуваю я. Моє почуття до тебе важливіше за все те, що я роблю стосовно тебе. Навіть якщо мої вчинки завдають тобі неприємностей і болю. Ти повинен (повинна) закрити на це очі. Тому що в мене є до тебе ТЕ САМЕ почуття”

У кожному фрагменті цього месиджу єдиний головний герой - “Я”. Навколо нього крутиться все. І він точно не збирається поступатися місцем нікому іншому.

Це фраза-навантаження, фраза-вимога. А в деяких випадках - фраза-звинувачення.

Це фраза-виправдання. Адже якщо я відчуваю до тебе кохання, то мені дозволено все - забувати, ігнорувати відповідальність, бути емоційно розпущеною людиною, обманювати. Ну і що! “Адже я ж тебе кохаю”. Тільки це важливо, це має значення, це головне і першочергове.

Саме це - перший пункт у меню і супер-індульгенція, яку мені дає ТЕ САМЕ почуття. Відчула почуття, і тепер мені дозволено все: сотні дзвінків у невідповідний час, брехня, забудькуватість, будь-яке порушення меж, нескінченні поради, про які мене ніхто не просить, порушення особистого простору у вигляді перевірок особистої пошти і телефону об'єкта Того Самого Мого почуття. Воно виправдовує все. Воно дозволяє все. Виправдовує мене. І дозволяє мені.

І хтось може сказати: “Та годі, це занадто. Це може бути всього лише формою вибачення”.

Так, формою, яка знову вбила зміст. Адже коли ми робимо боляче іншому, коли ми це усвідомлюємо, ми відчуваємо найчастіше почуття провини.

І тоді ми повідомимо про це так, щоб загладити свій вчинок і не перекласти своє почуття провини на іншу, коханою нами, людину.

І тоді ми можемо сказати:

“Я знаю, що зробила тобі боляче. Мені дуже шкода. Я постараюся це виправити”. І знову ми потрапляємо в дзен і потік. І знову ми бачимо чистий і незамулений фрагмент буттєвості, як краплю роси на тонкій павутинці. Ми не навантажуємо, не вимагаємо, не виписуємо собі вічну індульгенцію. Ми відчуваємо життя і приймаємо його закони. Ми вібруємо і відгукуємося на великий закон світобудови - Закон Зв'язку, який діє на все і на всіх.

Все пов'язане з усім. Але буває так, що між людьми виникає зв'язок особливого роду. Він - між батьками і дітьми. Він - між братами і сестрами. Він - між коханими. Він - між друзями. Ми, люди, називаємо цей зв'язок особливого роду Коханням. І ми можемо або споглядати його красу, іноді роблячи миттєвий знімок краплі на павутинці, кажучи коханим: “Я тебе кохаю”. Або ж ми можемо втікати з потоку у вимоги і виправдання, намагатися виписати собі індульгенцію на весь час і будь-які свої вчинки. Але тоді це не має жодного відношення до Кохання. До інфантильності - так. До невігластва - так. До маніпуляцій - так. Але не до зв'язку особливого роду, який люди називають Коханням.

Будьте уважні до того, що ви говорите. Нехай найближчі дні будуть для вас викликом. Спостерігайте за собою і за своїми реакціями на те, що говорять вам.

І нехай фраза “Ну що ти. Я ж тебе кохаю” буде головною мішенню. Але коли ви будете пильно спостерігати за своїми словами і за своїми реакціями на слова інших, впевнена, що ви виявите багато інших фраз-маркерів.

Якщо у вас ще немає своєї Майстерні на Сезонах, створіть її. І записуйте свої відкриття і роздуми в Духовний Щоденник. Прості записи допоможуть вам сильно підвищити свій рівень усвідомленості.

І нехай цей тиждень подарує вам багато картинок краплі роси на тонкій павутинці...