Час декларувати цінності!

Уявіть, що ви вирішили провести експеримент. На перший погляд - простий і незатейливий.

Ви звільнили час для себе…

Ви влаштувалися затишно й зручно, подбавши про те, щоб вам ніхто не заважав...

Ви запаслися годинником, який допоможе вам відстежувати час…

Ви вдихнули повними грудьми і…

Почали говорити про себе в позитиві.

Наприклад, продовжуючи такий початок речення: “Я ціную, люблю і поважаю себе за…”

А далі вільним потоком…

Перелічуючи все, що у зв'язку з цим спадає вам на думку…

Не зупиняючись і не зависаючи…

А якщо навіть раптом у голові виникне порожнеча, ви повторите кілька разів останню фразу. Просто для того, щоб допомогти вільному потоку своєї мови обігнути раптово зустрінутий на шляху валун.

Як ви думаєте, скільки часу ви зможете говорити в такому дусі? Хвилину? 5 хвилин? 10 хвилин? 15 хвилин? 20 хвилин? Півгодини?

Подивіться на перелік цих відрізків часу. Які з них для вас зараз психологічно прийнятні? Про які ви можете сказати: “Так, стільки я проговорю про себе”. Які знаходяться за бар'єром прийнятності? На які ви відреагували: “Ну ні! Стільки я точно не зможу розповідати про себе в позитиві”

Як довго ви зможете так говорити про себе, перебуваючи на самоті? А в присутності інших людей? Якщо перед вами сидітиме одна людина, чи зміниться ваша фантазія про цей експеримент? А якщо 10 осіб? А три?

Уміння відчувати себе, переживати себе в позитиві безпосередньо пов'язане з нашим банком погладжувань. Якщо він рясний і наповнений, нам легко виконати цю вправу. Більше того, виконуючи її, ми відчуватимемо приємні почуття.

Якщо ж наш банк погладжувань убогий, ця проста вправа виявиться для нас невиконуваним завданням.

І мова йде зовсім не про примітивне: “О, я крутий, я дуже крутий, я супер-крутий!” Мова йде про цілісне вміння сприймати себе, свій світ і своє життя, як джерело найрізноманітніших ресурсів. І не просто сприймати, а й стверджувати це.

І для такого світовідчуття необхідно час від часу декларувати свої “цінності”. Так, як ми робимо, перетинаючи кордон іншої держави - записуючи в список ті цінності, які веземо з собою.

Коли ви народилися на світ, ви вже були обдаровані різноманітними цінностями. Вам дістався дар життя. Ви стали володарем найчудовішого й дивовижного творіння всесвіту - свого тіла. Ви отримали “згорнутий” потенціал розвинутися в розумну й усвідомлену людину, здатну творити й перетворювати цей світ! І ви, так чи інакше, скористалися цією можливістю. Тобто, ви примножили ті дари, які отримали при народженні. І це - незаперечний факт!

І зараз ваше сприйняття себе в позитивній манері, або ж навпаки, в негативній, - це всього лише питання вашого власного особистого вибору.

Уявіть собі двох жінок. Обидві отримали у спадок сади. Обидві трудилися в них не покладаючи рук, намагаючись перетворити й прикрасити кожен куточок. У обох вийшов чудовий результат. Обидва сади зовні стали прекрасними й розкішними. Але одна з них увесь цей час раділа кожній миті свого спілкування з садом. А інша сприймала його, як тягар, що звалився на неї важкий обов'язок.

І ось сад першої жінки завжди сповнений музики. Її близькі й друзі бачать те, як вона зачарована й натхненна садом. Вони дарують їй особливі подарунки, що наповнюють простір її саду різними настроями. Люди прагнуть у її сад. Люди заряджаються цією енергією й розповідають іншим людям про чудову й дивовижну жінку, що творить красу. І з цього народжується плинний і мерехтливий потік, що творить нові прекрасні форми й дає життя новим Со-Буттям!

Світові так подобається, коли нам щось подобається. Він, як турботлива мама, або як палкий коханий, готовий обдаровувати нас цим…

А сад іншої жінки при всій своїй зовнішній красі, залишався пустельним і нерухомим. Друзі й близькі бачили, яких душевних мук коштувала їй турбота про нього. Вони намагалися її відвернути будь-яким способом від такого виснажливого заняття. Вони вигадували різні розваги, які жодним чином не стосувалися цього саду, що забирає всі сили. Але жінка не реагувала на них. Адже їй потрібно було дбати про сад - цей жахливий, що забирає весь час і енергію сад. І люди вважали за краще не зачіпати в розмові з нею цю “болючу тему”. І всі вдавали, що у жінки немає ніякого саду. І що це тимчасово. І що це мине, потрібно тільки потерпіти. Сад залишався красивим, але стерильним і неживим…

Світові так подобається, коли нам щось подобається. Він, як турботлива мама, або, як палкий коханий…

Усі ми отримуємо у спадок “сад” - своє життя, свої можливості, свої ресурси, свої таланти й здібності. Усі ми щось з ними робимо. Усі ми якось до них ставимося.

Якщо ми цінуємо те, що ми є… Якщо ми здатні бачити вагу своїх “коштовностей”... Якщо ми вміємо показати Світові, що нам це подобається… Тоді він поспішить обдарувати нас ще більше: відкрити нові можливості, привести в наше життя дивовижних людей, відкрити нам шляхи творчості й створення краси. Він же як турботлива мама, або як палкий коханий…

Тому прямо зараз декларуйте свої “цінності”. Створіть у своєму Духовному Щоденнику запис “Декларація Цінностей”. І продовжте початок речення: “Я люблю, ціную і поважаю себе за…” І пишіть! Не обмежуйте себе! Згадуйте всі свої цінності з найраніших моментів свого дитинства. Нехай це буде початком. Початком любові до свого Прекрасного Саду. Початком послання Світові: “Я ціную все те, чим ти мене обдарував. Я намагаюся це підтримувати й розвивати. Я радію цьому. І я хочу відповісти тобі тим самим - теж обдарувати тебе чимось прекрасним!”

P.S.

Якщо ви впевнені в тому, що у вас позитивний погляд на життя, ви любите й цінуєте себе, і у вас з цим все ок, поверніться до початку тексту й обов'язково виконайте наведений там експеримент. Якщо ви замовкли на 1-й, 5-й, 10-й, 15-й хвилині, то ви просто себе переконали в тому, що у вас позитивний погляд на життя, що ви цінуєте себе і у вас з цим все ок.

Що робити? Ставте запитання. Але для початку складіть свою “Декларацію Цінностей” і почніть вести Щоденник Погладжувань