Дзеркало-Нагадування. Практика Присутності

Є такий буддистський трактат - "Дзеркало-Нагадування" Целеле Нацок Рангдрола. Він був створений для тих, хто готується до… своєї смерті. Готується усвідомлено й вдумливо, сприймаючи цей процес - Бардо Смерті - як шанс здобути визволення. У трактаті докладно описані ті стани, які супроводжують людину на цьому шляху. Трактат їх "відображає", як дзеркало. І водночас є напутнім Нагадуванням. Щоб померлий міг згадати все те, про що знав. Згадати й не втратити усвідомленість. Адже саме усвідомленість є достатньою і необхідною умовою для визволення. І неважливо, яка у тебе карма. Неважливо, практикував ти в житті чи ні. Якщо ти зберігаєш усвідомленість, ти можеш зловити попутний вітер і досягти визволення!

У "Дзеркалі-Нагадуванні" є настанова про те, що коли смерть підходить зовсім близько, важливо, щоб поруч з тобою була "правильна" людина. Краще - твій друг по Дхармі. Він не повинен оплакувати вмираючого, не повинен "утримувати" його своїми почуттями, докоряти йому чи згадувати "минулі дні". Єдине, що він повинен робити - нагадувати й повідомляти вмираючому те, що з ним зараз відбувається і те, що з ним відбуватиметься далі, за межами фізичної смерті. І тоді шанси усвідомлено пройти все Бардо Смерті значно підвищуються.

Ми не буддисти. У нас немає звички думати без страху про останню межу життя. Тим більше, готуватися до неї якось інакше, окрім як наведенням порядку в справах і складанням заповіту. І насправді нам не завадило б "Дзеркало-Нагадування" для іншого важливого процесу - для Життя. Таке невеличке "Дзеркальце" ми спробуємо створити цього тижня. І нехай акомпанементом нам стане танець реальності, що кружляє навколо нас...

Присутність

Якщо ти понаглядаєш за собою, ти виявиш неймовірну рідкість моментів Присутності. Ти виявиш, що постійно втікаєш у минуле, або майбутнє, або оцінки, або інтерпретації. Найчастіше - в інтерпретації. Правда, ти їх називаєш реальністю.

Альона Олешко сімейно-системний психотерапевт, Майстер Таро

Де ти в кожен момент часу? Чи занурена ти в те, що з тобою відбувається? Чи твої думки й почуття далеко від теперішнього моменту? Того самого "Теперішнього Моменту", який і є Життям…

Ось ти прокинулася вранці. Вимкнула будильник. Потягнулася під ковдрою і… Одразу вривається потік думок. Про вчорашній день. Про те, що треба робити сьогодні. Про неприємну розмову, яка була. Або неприємну розмову, яка буде. Про поїздку до моря за тиждень. Про нову школу, куди треба відвести дитину. Про сумочку, яку ти побачила вчора у вітрині одного магазину. Про нову машину подруги. Про те, чи вистачить грошей на … (що-завгодно). Про те, чи пора вже йти до перукаря, чи вже наступного тижня. Про вчорашній фільм. Про те, що він не передзвонив… Про… Про… Про…

І все. Життя вислизнуло від тебе. Або ти вислизнула від життя. Тому що НІЧОГО з того, про що ти думаєш, не відбувається з тобою ЗАРАЗ. А зараз ти просто лежиш під ковдрою. Ти нежишся і не хочеш випірнувати з-під неї. Або навпаки, скидаєш її зі своїх ніг, занурюючи їх у прохолоду провітреної кімнати. Ти чуєш шум машини, що заводиться під вікном, і думаєш про те, як приємно лежати із заплющеними очима. Ти - тут! Ти - в теперішньому моменті! Ти - ПРИСУТНЯ. У собі та своєму житті.

Якщо ти понаглядаєш за собою, ти виявиш неймовірну рідкість моментів Присутності. Ти виявиш, що постійно втікаєш у минуле, або майбутнє, або оцінки, або інтерпретації. Найчастіше - в інтерпретації. Правда, ти їх називаєш реальністю.

Ти помітиш, що розмовляючи з дитиною, ти думаєш про тисячу речей, які до твоєї дитини не мають жодного стосунку. І не сумнівайся, дитина це відчуває. Вона відчуває, що ти не з нею, що ти не Присутня.

Ти раптом зрозумієш, що, вечеряючи з чоловіком, думками ти перебуваєш у затяжній суперечці з колегою, яка вимагає нових вагомих аргументів. І повір, ти пропустиш і не помітиш теплий і наповнений любов'ю погляд, який надає сенсу стосункам між людьми.

Ти помітиш, що на побаченні з тим, хто "так тобі подобається!!!", ти думаєш про те, наскільки доречним буде те, якщо ти розповіси про фільм, який ти подивилася позавчора, і чи не вважатиме він тебе безсмачною дурою. І, будучи захопленою цим, ти не "почуєш" того, що могла б, якби насправді слухала, Присутня була…

Ти багато чого виявиш і зрозумієш, що ми просто майстри в мистецтві втечі від життя. Що в цьому - ми досягли практично досконалості.

І зрозумівши це, ти подумаєш про те, що пора ПОВЕРТАТИСЯ

Зробити це неймовірно просто. І невимовно важко.

Достатньо всього лише собі нагадати: "Зараз я п'ю чай. Він гарячий і ароматний. Він - у гарній чашці з великими жовтими квітами. Коли я підношу чашку до обличчя, моя шкіра стає злегка вологою від пари. Моїй руці зручно тримати чашку. Я відчуваю його солодкість. І мені подобається його глибокий бурштиновий колір…"

Будь у тому, що ти робиш. Неважливо, що ти їдеш на важливу зустріч. Адже вона ще не почалася, не сталася. Зате сталася осінь за вікном машини. Сталися краплі дощу, що стікають по склу й малюють химерні візерунки. Сталася тиха музика, що заповнює салон. Це - твоє життя ЗАРАЗ. А коли почнеться важлива зустріч, вона стане твоїм життям. І ти повністю зануришся в Присутність у ній. Не пропусти ані найменшої деталі. А потім - станеться щось ще, і ще… Так, перетікаючи від моменту до моменту, і Присутня в кожному, ти повернеш собі своє життя й відчуєш, як воно наповнене, рясне й різноманітне.

Вигадай собі фразу для Повернення. "Зараз я…". Або "Де я?". Або: "Гей, повертайся в момент!" Або будь-яку іншу. Важливо, щоб ця фраза працювала для тебе. І була твоїм особистим "Дзеркалом-Нагадуванням" твого власного Життя.

І пам'ятай:

"Досвід це те, що може бути записане в зошит, використане у фільмі або наклеєне в альбом. "Переживання" досвіду це почуття здивування, тремтіння єднання, ніжний дотик нашого зв'язку з усім, що нас оточує… Просто озирніться навколо, подивіться в очі дитини, в очі вашого коханого, вашої матері, вашого друга - або просто доторкніться до дерева. Ви коли-небудь обіймали дерево? Обійміть дерево і одного разу ви прийдете до розуміння того, що не лише ви обняли дерево, а дерево теж відповідає, дерево теж обіймає вас. Тоді ви вперше дізнаєтеся, що дерево це не просто форма, не просто певний вид, про який говорять ботаніки, це невідомий Бог у вас на подвір'ї - такий зелений, такий повний квітів, такий близький до вас, що манить вас, кличе вас знову і знову."