Таро Метаморфоз. Смерть

Юне і прекрасне обличчя... На нього можна дивитися довго, зачаровано не відриваючи погляду. У цьому обличчі - чистота і невинність. Погляд красуні спокійний і дещо холодний. Зрозуміти, що вона відчуває, неможливо. Та й чи відчуває вона щось?

Можна просто дивитися - довго і невідривно, втрачаючи себе в цьому погляді.

Ось уже все зникло, окрім її очей, контурів вилиць, локонів волосся...

Але що це за тіні над її головою? Вони схожі на птахів. І на густий дим. І на струмені темні нитки.

А над її плечем - що це? Чорне Крило. Наче темний відблиск білого крила ангела?

- Хто ти, прекрасна Незнайомко?

- Я все те, що ти робив усе своє життя. Не обманюйся тим, що бачиш. Це враження. Це образ. За хвилину все може здатися іншим. До того, щоб усе склалося в сталу форму, тобі ще довгий шлях. Я можу змінювати свій образ. І я роблю це не за своєю волею. Ти робиш це. Я - продовження тебе, твоя еманація, твій відгук. Усі твої посмішки і грюкання дверима, коли ти розлючений. Усі твої щирі Так, і всі твої таємниці, які ти не довіряв нікому, навіть своїм снам. Я - усі "ненавиджу" і "дякую", що злітали з твоїх уст. Я всі твої оман про те, що тобі здавалося злом, а виявлялося благом - і для тебе, і для інших. Я - твоє "не відпущу, бо люблю тебе, і ти маєш бути зі мною". Я - твоя тиха згода з самотністю. Я - кожна думка, кожен порив, кожен конкретний результат. І ти дивишся на мене не більше миті. І це лише перший погляд.

Юне і прекрасне обличчя... На нього можна дивитися довго, зачаровано не відриваючи погляду.