Таро Метаморфоз. Закохані

Що відбувається, якщо ми дозволимо собі бути захопленими чимось настільки, що це поглинає нас цілком? Що народжує в нашому житті бажання віддатися чомусь повністю.

Дотягнутися, досягти, віддатися, забажати.

Просто бути. Бути поруч... Бути в.. Бути присутнім і ділити. Зливатися, втративши себе, щоб себе знайти.

І те, що було нерухомим, раптом змінює свою суть. А те, що форми не мало ніколи, її знаходить, сутність змінивши.

Те, що вічно воді належало, прагне вгору, в повітряні простори. І розквітають там квіти, де ніколи їх не було досі.   

І ми готові відірватися від коріння, звичного ґрунту і звичних ритмів. І зробити крок у барвисту невідомість. Без гарантій, без підтримки, без “все буде добре”. І тільки після цього жаби, здобувши барвисті крила метеликів, зірвуться зграйкою в небо. А голос у глибині прошепоче тихо: “Я кохаю...”