Про що співають Закохані.

У шелесті степових трав іноді можна почути звук флейти. Ще її можна почути в дзюрчанні джерела. І в дзижчанні бджіл над розквітлою квіткою.

Про кохання чимало пісень складено... Різними мовами і в різні часи. Про нього пишуть і співають у всіх відомих людям жанрах - від класичної опери та романів до суворого пацанського шансону і примітивного мильного чтива. Його називають як великим божественним даром, так і особливою формою істерії, або взагалі божевіллям.

Чоловіки про нього говорять стримано, жінки - нескінченно. Його класифікують: кохання між статями, кохання до батьків, кохання до дітей, кохання до Батьківщини. Його вивчають: описують мови кохання, етапи кохання, причини кохання, закони кохання. Його чекають, ним хворіють, його зраджують, на нього сподіваються, про нього пам'ятають. У всі часи. В минулому, сьогоденні і майбутньому.

У будь-якому випадку, Кохання - незаперечний факт нашого життя. Приходить момент, і ми починаємо відчувати це почуття до іншої людини, яка незадовго до цього була нам ніким. Ми входимо в зачарований простір Закоханості і стаємо Закоханими.

Як це відбувається - завжди загадка. Як здійснюється “ТАК” іншій людині в ті самі перші п'ятнадцять секунд, коли ми зустрічаємося поглядом? На якому рівні виникає рух назустріч, навіть якщо цій зустрічі судилося здійснитися з відстрочкою, або в кілька етапів, або ніколи?

Ніхто точно не може відповісти на це питання, незважаючи на різні серйозні і строгі дослідження. Єдине, що можна стверджувати: в якийсь момент у двох людей раптом виникає бажання-рішення бути одне з одним. І ці двоє стають одне для одного ОСОБЛИВИМИ людьми.

У системі символів Таро є Старший Аркан, який так і називається - Закохані, або Коханці. І загальна картинка, і символьний ряд, і назва, все говорить про те, що основний сенс цього Аркану - Кохання. Оголені юнак і дівчина, відкриті своєму почуттю, стоять у райському саду під крилами Ангела.

Ось оригінальний текст Артура Вейта, що описує цей Аркан: “Сонце сяє в зеніті, а під ним розпростерла руки величезна крилата постать, виливаючи вниз енергії. На передньому плані дві людські постаті, чоловіча і жіноча, оголені одне перед одним, як Адам і Єва, що спочатку мешкали в раю земної плоті. За чоловіком - Дерево Життя з дванадцятьма плодами, а за жінкою - Дерево Пізнання Добра і Зла; змій обвивається навколо нього. Ці постаті говорять про юність, незайманість, невинність і кохання, ще не забруднене грубим матеріальним бажанням. Це попросту карта людського кохання, яке представлене тут як частина шляху, істини і життя”

Але, якщо ми візьмемо практично будь-яке джерело з тлумаченням Таро, то перше, що ми виявимо про шостий Аркан, це його значення, як карти Вибору. У цій картинці єдиним потоком зливаються дві теми - Кохання і Вибір. І мова йде не про вибір-рішення, який здійснюється після довгих роздумів і зважування аргументів. Цей Вибір іншого роду. Він відбувається в одну мить, як кохання з першого погляду. Просто те, що раніше було неважливим, або взагалі не було присутнім у житті, раптом стає найголовнішим. Раптом стає нашою Дорогою, тим шляхом, яким ми пристрасно бажаємо піти.

Як же вплітається тема Вибору в історії кохання?

Перше, що спадає на думку, це історія Адама і Єви. Вони ослухалися заборону і скуштували від дерева пізнання, таким чином зробивши свій Вибір, який призвів до доленосних наслідків - вони пізнали кохання і, одночасно з цим, втратили право перебувати в Едемі. Так почався їхній Шлях за велінням Серця. Не спробуй вони заборонених плодів, не знали б вони таїнства людського кохання. В цій історії їхній Вибір здається первинним. Тільки після нього Кохання стало реальністю.

Спробуймо олюднити цей міф. І для цього звернемося до однієї з найдавніших колод - Марсельському Таро.
Тут ми бачимо дещо іншу картинку. Чоловік знаходиться між двома жінками. Над ними ширяє Купідон зі спрямованою стрілою. Чоловік дивиться на старшу жінку, але його руки тягнуться до молодої, яка теж не проти його обійняти. Немає райського саду, немає Дерева Пізнання. Сюжет виглядає дуже просто і по-людськи: чоловік представляє матері свою кохану. Або мечеться між ними.

Коли я дивлюся на цю картинку, я згадую історію, яку розповів Альбрехт Маар на одному зі своїх семінарів у Москві. Він розповів про одного німецького священика, який почав навчатися методу сімейної розстановки і відвідував семінари Маара в Німеччині. Навчившись, цей священик вирішив проводити “розстановочне вінчання”. Ми всі неабияк розвеселилися, почувши такий куртуазний термін і вимагали подробиць. Процедура “розстановочного вінчання” була проста. Наш системний священик спочатку проводив її з нареченим. За його інструкцією наречений спочатку звертався до своєї батьківської сім'ї зі словами: “Дорогі батьки. Подивіться - це моя кохана. Я зустрів її, покохав і ОБРАВ, як свою дружину. Тепер вона - моя сім'я. Будь ласка, подивіться на неї привітно. З цього дня я залишаю вас і буду з нею. Але я завжди буду вас шанувати і поважати як своїх батьків. Я вдячний вам за все, що ви мені дали. Я це все збережу. І тепер у мене нова сім'я, в якій ми з дружиною сподіваємося передати життя, отримане від вас, далі”

Після цього наречений звертався до батьків нареченої: “Дорогі батьки моєї Коханої. Тепер я - сім'я вашої доньки. Я вдячний вам за те, що ви дали їй життя і дбали про неї. Якби не ви, її б не було. Вона зустріла мене, покохала і ОБРАЛА як чоловіка. Будь ласка, подивіться на мене привітно. У нас тепер нова сім'я, в якій ми з дружиною сподіваємося передати далі життя, отримане від вас”

Після цього, те ж саме він проробляв і з нареченою. Цей священик вважав (треба сказати, що вважав цілком справедливо), що в такій формі момент ВИБОРУ двома людьми одне одного, момент початку їхнього Шляху, стає для всіх незворотно очевидним. Цей Вибір добровільний, вільний. І з нього починається зовсім інша дорога в житті. Вона починається не з кровного зв'язку, а з вільного ТАК, яке двоє вільних людей говорять одне одному.
У такому аранжуванні Вибір і Кохання стають нероздільні. Це не два потоки, що зливаються в один. Це два лики одного і того ж явища.

Все, до чого торкається наше кохання, миттєво вимагає вибору. А за ним одразу ж слідує новий шлях, який повністю відрізняється від доріг, якими ми ходили раніше. Всі ті, хто коли-небудь щось сильно любив, розуміють ці слова. Неважливо, хто або що було об'єктом кохання - людина, ремесло, мистецтво, бізнес, стиль життя, місце для життя, друг. Вибір впаяний у кохання. Як сплав металів, цей зв'язок міцний і прочний. Далі - справа за зовнішньою формою і аранжуванням.

А зовнішня форма, часом, дуже сильно змінює конфігурацію.

Із середньовічної Європи ми зараз перенесемося в прерії Північної Америки. Там у спекотних літніх вітрах ховаються дивовижні звуки, які співають не менш дивовижні пісні. Ось одна з них.

“Давним-давно, як колись і кимось було заспівано, один юнак побачив у своєму селі дівчину. Він довго намагався знайти спосіб заговорити з нею. Але був він надто сором'язливий, щоб зробити це. А вона була дочкою Вождя. І всі знали, що вона надто горда. Багато чоловіків намагалися залицятися до неї, але вона відправляла їх усіх геть!

Одного разу цей юнак відправився на тривале полювання. Він виявив слід оленя і почав переслідувати його. Щойно йому вдавалося побачити тінь оленя, як той опинявся в іншому місці, відводячи юнака все далі і далі від села, до тих пір, поки юнак не опинився далеко в горах.

Настала ніч і юнак став готуватися до ночівлі. Він був далеко від дому, і звуки в горах народжували в його душі самотність. Він чув голоси сов, шарудіння листя, тріск гілок і свист вітру. Потім він почув звук, якого ніколи раніше не чув. Це був дивний звук, схожий на голос птаха, але відмінний від усіх пташиних голосів. Здавалося, що звук долітав до нього з Землі Духів. І при всій дивності й незвичності, це було красиво! Звук був схожий на пісню, що лунала зовсім неподалік від юнака.

Невдовзі юнак заснув і почав сновидіти.

У сновидінні йому з'явився Червоноголовий дятел. Він співав юнакові цю дивну і красиву пісню.
Дятел умів говорити. Він кликав юнака: “Іди за мною, - сказав Дятел, - Іди за мною і я дам тобі щось. Іди за мною, іди за мною”

Коли юнак прокинувся, сонце піднялося на дві руки. У гілках дерева над ним сидів Червоноголовий дятел, який почав перелітати з дерева на дерево, постійно озираючись назад. Юнак пішов за ним.  
Зрештою, Дятел сів на суху рівну кедрову гілку. Він став довбати дзьобом цю порожнисту гілку.  Так, що ця гілка виявилася вся продірявлена отворами від дзьоба Дятла. Раптом крізь ці діри подув вітер! І зазвучала ТА пісня, яку чув юнак.

Тепер мисливець зрозумів, що йому слід робити. Він схопив дерево і обережно відламав гілку. Він подякував Дятлові за цей подарунок, і вирушив до себе додому. Але, що б він не робив з гілкою, у нього ніяк не виходило зіграти мелодію.
І ось юнак-мисливець вирушив на вершину пагорба і там голодував чотири дні. На четвертий день Видіння прийшло до нього.

Це був все той же дятел, який знову говорив з ним. Він поділився, що юнак повинен робити. Йому слід було вирізати один край порожнистої гілки так, щоб вона нагадувала голову дятла. Потім йому слід було підігнати інший край гілки, щоб все виглядало так, ніби це голова птаха з відкритим дзьобом. Потім, якщо він подує в отвір з одного боку порожнистої гілки, а пальцями по черзі буде прикривати отвори вздовж неї, він зможе зіграти заповітну пісню.

Юнак зробив так, як спрямувало його Видіння. Він вирізав флейту у формі пташиної голови з відкритим дзьобом. І коли він дув в отвір з одного кінця флейти, та видавала звуки. Але вони, поки що, не були мелодією.

І тоді юнак почав практикуватися. Він трудився довго і наполегливо. Він слухав звуки вітру і дерев. Він вслухався в дзюрчання води і голоси птахів. І все це він перетворював на мелодії своєї флейти. Невдовзі він навчився грати прекрасні пісні.

І тепер, коли він полював віддалік від дому, з ним завжди була його флейта. Її пісні скрашували його самотність.

Зрештою, він подумав про ТУ дівчину, яка так довго йому подобалася здалеку. Він прийшов і зупинився за її житлом. І заграв найпрекраснішу з мелодій на своїй флейті.

Почувши її, дівчина вийшла зі свого житла прямо в місячне світло. Вона прийшла прямо туди, звідки лунала пісня. Дівчина підійшла до юнака і стала поруч з ним. А він дістав свою ковдру і накрив нею їх обох.

Ви знаєте, що це означає? Так, юнак став чоловіком цієї дівчини, доньки вождя.

А пізніше він став великою людиною серед свого народу. Відтоді юнаки, які входили в пору залицяння до дівчат, в першу чергу вчилися створювати кедрову флейту і грати на ній ТУ магічну мелодію. І багато хто з них, для того, щоб віддати данину поваги Червоноголовому Дятлові, який подарував їхньому народові такий особливий дар, вирізають цю флейту у вигляді голови птаха з відкритим дзьобом” (Told by Bruchac)

Зустрівши цю історію, я подумала, що вона дуже співзвучна з темою Аркану Закохані. Але, на відміну від нашого звичного погляду, вона привносить своє аранжування. Так, ніби одну і ту ж мелодію виконують симфонічний оркестр і група, що грає блюз. Тема одна, але настрої, акценти, стиль і смисли різні.

В цій історії з юнаком сталися дві зустрічі, він пройнявся двома пристрастями. Зустрівши і покохавши дівчину, він вчинив, як справжній воїн. “Зустрічаючись з несподіваним і незрозумілим і не знаючи, що з цим робити, воїн на якийсь час відступає, дозволяючи своїм думкам блукати безцільно. Воїн займається чимось іншим. Тут годиться все що завгодно” (Кастанеда “Дар Орла”)

Юнак послідував одному з правил Воїна. І слідування цьому правилу привело його до іншої зустрічі і іншого кохання. Це кохання захопило його з головою. Їй він сказав своє однозначне “ТАК”. І його серце назавжди було віддане прекрасній Пісні.

Самовідданий і пристрасний шлях замкнувся кільцем, магічною стрічкою Мебіуса, що привела його знову до житла гордої дівчини. Але тільки тепер вона сама, почувши магічну мелодію, вийшла до нього в місячне світло і дозволила вкрити себе ковдрою. Так здійснилося перше кохання, яке мимоволі запалило друге.

Де ж залицяння, звичні нашому розумінню? Де докази своєї гідності? Де присвячення себе і своїх подвигів прекрасній дамі? Все те, до чого ми звикли в наших класичних казках і історіях про кохання?
В цій, що тече крізь нас, мелодії чарівної флейти головним акордом звучить Свобода і Невимушеність.  

Він побачив її і сказав ТАК. Неважливо, що вона поки це не почула. Він сказав ТАК поклику Червоноголового Дятла. Це відкрило в ньому ДАР, який ніколи не трапляється без ТАК. Вона почула мелодію, народжену його ДАРОМ і сказала йому ТАК. Так чинить Серце, що впізнає свій Шлях.

Яким же було моє здивування, коли я розглядала одну колоду Таро, яка нещодавно потрапила до мене. Ця колода - Native American Tarot Deck. Перебираючи Старші Аркани, я виявила шостий Аркан - Закохані - ось у такому вигляді.

Мені дуже приємно ковзати в потоках мелодії Чарівної Флейти. В ній можна почути підказку про багато важливих речей. Вона співає: “Якщо ти покохав - радій і не обтяжуй того, кого любиш, значущістю своєї любові. Люби щиро і всім серцем щось ще. Нехай це щось захоплює і манить тебе. І тоді тому, кого ти любиш, буде легко дихати. В цьому диханні ти почуєш ТАК”.