Хто зламає Facebook?

Останнім часом в інтернеті стало дуже модним розміщувати різні цитати різних видатних людей. У блогах, особистих сторінках і профілях соціальних мереж незліченна кількість постів і репостів з цитатами, висловлюваннями, афоризмами та притчами. Іноді вони ілюструються картинками та фото, іноді - один чистий і незамутнений образами текст. Є величезна кількість сайтів, на яких зібрані цитати за категоріями та авторами. Є, навіть, групи в соцмережах, де можна обрати цитату під настрій, цитату дня, натхненну мудру думку на будь-який смак і тему. Просто буяння і тріумф цитат і вічних висловлювань! І, насправді, це ж зручно і чудово. Як мінімум, можна бути впевненим у тому, що на висловлюванні стоїть знак якості, перевірений часом. А, отже, це - добре!

Я вирішила не відставати від моди. І сьогоднішній Кошик буде Кошиком-цитатником.

Але для початку - невеликий вступ.
Днями, шукаючи щось в інтернеті, я натрапила на посилання: “Зламай Facebook і отримай нагороду”. Моя цікавість підштовхнула мене клікнути на це посилання. І я виявила, що, справді, пан Цукерберг оголосив вражаючі грошові винагороди тим жвавим бійцям, які можуть зламати кордони безпеки Facebook. Я не зупинилася і з'ясувала, що це не нова практика. Що такі винагороди обіцялися і виплачувалися іншими інтернет-монстрами, наприклад, Google.

Я почала розмірковувати про це явище. Перша думка, яка напрошувалася, це думка про передбачливість. Звичайно, це виглядає дуже передбачливо і мудро - заручитися підтримкою тих, хто може завдати тобі шкоди і запропонувати їм працювати на тебе. Мудро? Безсумнівно! Передбачливо? Звичайно!
Але щось спостерігалося ще в цій позиції. Щось невиразно проглядало крізь бізнес-акцію з її оболонкою передбачливості та розрахунку ходів противника.

І тут я зрозуміла. Зрозуміла і захопилася. Захопилася і подумала, що Цукерберг і подібні йому люди - справді геніальні! Їхня геніальність складається з багатьох якостей. Але одна з них - це унікальна життєва позиція. У цій позиції вони спокійно і з гідністю можуть заявити собі і світові про те, що вони НЕДОСКОНАЛІ.

Ми - недосконалі, - кажуть вони, - ми розуміємо, що є величезна кількість факторів і явищ, які ми не можемо врахувати і передбачити; є величезна кількість людей, які здатні побачити те, чого ми не побачимо; є величезна кількість тих, хто здатний зробити те, чого ми не зробимо; і ми не турбуємося з цього приводу, тому що людина - істота недосконала.

У цій позиції немає надриву, немає виклику, немає істерики і способу сказати: “Ну чого ви хочете від таких недосконалих істот!” У ній є просте визнання факту. І це красиво!

Отже, мова піде про недосконалість.

Ми отримали два “мухомори” в наш Кошик.
Перший мухомор від Незнайомки 1: “Я боюся не виправдати надій рідних, весь час переживаю, а що якщо не зможу, не вийде. Так само і у стосунках”
Другий мухомор від Незнайомки 2: “Чому деякі чоловіки виконують обіцянки, а інші ні? Хіба так складно сказати і зробити? Навіщо говорити, якщо завідомо складно виконати? Чому мене гризе совість, коли не виходить виконати, а він: "хіба я це говорив?" Дуже прикро!!!! Може все звучить якось по-дитячому, може я здаюся дріб'язковою, але коли ці ситуації накопичуються, не вистачає сил стримувати емоції. Я миттєво згадую фразу: "Чоловік сказав, чоловік зробив". Я розцінюю це як неповагу”
На обидва висловлювання можна дати одну узагальнюючу і коротку відповідь: людина недосконала. Неможливо виправдати всіх надій рідних і близьких. Неможливо завжди виконувати ВСІ свої обіцянки. Так само, як і пам'ятати абсолютно все, що коли-небудь говорив. Так само, як і неможливо вибачати постійно всі невиконані домовленості, обіцянки та обов'язки, коряючись всерозумінню і всепрощенню. Неможливо ВСЕ враховувати і робити ЗАВЖДИ.
Незнайомка 1 ніколи не досягне своєї мети - відповідати очікуванням близьких. Незнайомка 2 не буде постійно вибачати невиконані очікування. А, якщо, вона замислиться, вона, може бути, згадає ті обіцянки, які були виконані.
Але я спробую розвинути цю коротку відповідь обіцяним цитатником.
Першому ми надаємо слово казкареві нашого часу, чиїми творами зачитувалися підлітки кілька років тому. Недосконала людина, яка, навіть, була звинувачена в плагіаті. Зустрічайте - Дмитро Ємець, автор серії романів про Таню Гроттер.

Цей симпатичний і усміхнений чоловік сказав: “Любити красу і досконалість легко. Для того ж, щоб сприймати людину в її зворушливій недосконалості і потрібні терпіння і любов”

З ним не погоджується інший казкар, романами якого зачитувалися студенти років п'ятнадцять тому. Зараз він знову, час від часу, оживає у спогадах. Відважний льотчик і багатодітний батько, фантазер і романтик Річард Бах. Ні, - заперечить він, - “Мета життя - пошук досконалості, а завдання кожного з нас - максимально наблизити його прояв у самому собі”

І з цим важко не погодитися. Що може бути вище такої мети?

Але тут вступає в розмову інший голос, з далекої Японії. Загадковий красень з мигдалеподібними очима і дивними, текучими, майже містичними текстами. На сцені Харукі Муракамі, який каже: “Я, бачиш, дуже недосконала людська істота. Дуже далекий від ідеалу, і помиляюся частенько. Але я вчуся. І сильно намагаюся не повторювати своїх помилок. Хоча все одно іноді повторюю. Чому? Та дуже просто. Тому що я дурний і недосконалий. У такі моменти я дуже себе не люблю. І роблю все, щоб втретє цього не сталося ні в якому разі. Так і розвиваюся помаленьку.” І, якось уже простіше, якось людяніше. Немає, чи що, надриву. Загалом, спокійніше.

Все було б нічого, якби крізь туман не долинув до нас інший тихий і дуже вкрадливий голос. Майже шепіт. Хто це? Чиї це слова, переплетені з виттям степового вовка? Чиї це тонкі метафори? Чому він говорить про досконалість? Адже наша розмова про недосконалість. Але, послухаємо його, містифікатора Германа Гессе: “Світ досконалий у кожну свою мить, усі гріхи вже несуть у собі своє відпущення, у всякій малій дитині вже присутній старець, у всякому новонародженому немовляті — смерть, у всякому вмираючому — вічне життя. Жодній з людей неможливо побачити, наскільки далеко інший просунувся на своєму шляху, у розбійнику і азартному гравцеві чекає Будда, у брахмані чекає розбійник”

Так що ж виходить? У самій недосконалості вже є досконалість? І навпаки? І немає ніякої різниці?
Але тут у розмову вривається бадьорий красень з розкішними чорними вусами! Великий майстер епатажу, вальяжно влаштований на дивані у вигляді червоних губ. Так, це Сальвадор Далі, який твердо і впевнено заявляє: “Не бійтеся досконалості. Вам її не досягти” Так і хочеться додати: Панове!

З ним не дуже погоджується людина в сюртуці, з-під якого видно сорочку з білим коміром з брошкою. Людина, яка об'єднала в собі юриста і поета. Німець і масон, Йоганн Гете каже у своїй стрункій куртуазній манері: “Той, хто, усвідомивши, оголошує себе обмеженим, найближче до досконалості”.

І ми бачимо світло у вікні! Ми відчуваємо, що близькі до середини. І розуміємо, що це - прийнятне і красиве рішення.

Дорогі наші Незнайомки!

Дорога Незнайомко 1! Якісь очікування своїх близьких ти, обов'язково, виправдаєш. Деякі - не виправдаєш ніколи. Деякі - іноді будеш виправдовувати, а іноді... Так відбувається завжди