У кожного свій Липень. Think out of the box

Кожного дня ми, дивлячись навколо себе, абсолютно з повною довірою сприймаємо те, що бачимо, як єдину реальність. Ось, наприклад, за вікном - липень. Мій липень пахне стиглою полуницею, свіжим вітром і прохолодою. Він пропонує мені обов'язково взяти з собою берет і, на всякий випадок, рукавички для вечірньої прогулянки пляжем. Він пахне лавандою, що цвіте на моєму балконі, і не передбачає веселих купань у найближчих водоймах. Ось такий липень. Особисто мені подобається!

А скільки різноманітних липнів на землі, скільки місць, де зараз спека, або холод, сезон дощів, посуха, урагани, приємне тепло, ласкаве море, гірські луки, сади зі стиглими фруктами, сухі степові трави... І кожен з нас перебуває у своєму власному липні, сприймаючи його як свою єдину реальність.

Звісно, у всіх цих липнів є дуже жорстка основа - клімат того місця, в якому ми живемо. Але часто в тому, що стосується багатьох тем нашого життя, багатьох наших рішень, вчинків, емоцій, дій чи бездіяльності немає такої об'єктивної реальності, як кліматична зона, ландшафт, погодні умови. А що ж тоді є?

І сьогоднішній Кошик продовжує тему наших розумових конструкцій, або Ігор Розуму – центральної теми практик повноти життя. Тих Ігор, які визначають реальність навколо нас, роблять її (реальність) привітною чи ворожою, а нас самих – вдачливими і щасливими, або невдахами і нещасними. Отже, вперед! Для початку пропоную дуже просту гру в запитання і відповіді. Спробуйте максимально щиро відповісти на наступні запитання.

Чи вважаєте ви себе вдачливою і щасливою людиною?

Чи можете ви сказати про своє життя – у мене саме те життя, яке я і хотів?

Чи можете ви сказати про себе – я роблю те, що мені подобається, що мені цікаво і що наповнює моє життя щастям, здоров'ям і натхненням?

Так, ось так глобально, про життя взагалі. Не про якісь окремі сфери – тут можна було б щось змінити, а тут щось підправити. А взагалі про життя!

І якщо ви відповіли на всі запитання ствердно, то я вас щиро вітаю! Тому що найголовніше – це те, як ви самі визначаєте і відчуваєте задоволеність і наповненість свого життя. Саме ваше власне відчуття вдачливості, щастя і повноти є центральними і основоположними. Як ви вважаєте, чи щасливі тибетські ченці, живучи серед суворої природи і часто задовольняючись чашкою рису на день? Якщо думаєте, що ні, просто подивіться на їхні обличчя. Як ви думаєте, чи був щасливий Тур Хеєрдал, коли перетнув на своєму плоті разом з небагатьма соратниками Тихий океан без будь-якої прагматичної мети, а просто тому, що це було для нього захопливо цікаво? До 22 років він панічно боявся води. А в 33 про нього дізнався весь світ як про людину, що переплила океан на плоті. Пізніше він сказав: "Повнота життя не обов'язково пов'язана з подоланням стихій – праця думки, досягнення гуманної мети прикрашають її більше." Якщо ви запідозрите цю людину в тому, що вона була нещасна, подивіться на його постійно світяться очі на всіх фотографіях.

Продовжте цю галерею образів самі. Впевнена, ви згадаєте ще приклади.

Якщо ж ви відповіли хоча б на одне запитання негативно, то, можливо, ви обрали не те життя? І продовжуєте його жити, западаючи в жалі і різноманітні «якби…». Або, можливо, вам не хочеться думати про те, що ви самі обрали для себе таке життя. Тому що тоді буде ще прикріше. І знову набагато простіше запасти в жалі і різноманітні «якби…». І, адже, справді, ми самі обираємо професію, партнерів, захоплення, друзів, дозвілля, дім, місце для життя, ритм і графік… Єдине, що ми не обираємо – це наша батьківська сім'я. Ось тут, як сказали б деякі, карма настигла)))))) А все інше – наш вибір стилю життя. І тільки. Просто стиль життя. Ким ми себе відчуваємо, як ми себе називаємо, що ми починаємо розповідати про себе, коли тільки знайомимося з людьми – це лише трансляція нашого стилю життя.

І ось перше завдання в рамках цієї теми.

Візьміть десять невеликих аркушиків паперу. На кожному з них напишіть визначення себе. На самому першому напишіть найменш значуще. А на наступних пишіть все більш і більш значущі. Наприклад: 1. я солістка в аматорському хорі, 2. я червонодипломниця, 3. я бухгалтер, 4. я подруга, 5. я мандрівниця, 6. я спортсменка, 7. я українка, 8. я дружина, 9. я мати, 10. я жінка. Якщо ви не наберете десять таких визначень, зупиніться хоча б на шести. Не пишіть свої якості (я хороша, я добра, я розумна і т.д.). Відповідайте на запитання – «хто я?». Не потрібно в цьому завданні відповідати на запитання - «який я?».

Коли визначення будуть готові, складіть їх одне на одне. І нехай самим верхнім буде найменш значуще для вас визначення. А самим нижнім – найбільш значуще. А після цього беріть кожен аркушик по черзі і промовляйте це визначення, додаючи слово «не» - я НЕ солістка в аматорському хорі, я НЕ червонодипломниця… І так до кінця. На кожному аркушику зупиняйтеся і уявляйте в усіх барвах цю нову реальність.

І якщо вісім з десяти визначень ви відкинули легко і зітхнули з полегшенням, значить ви точно живете не те життя, яким хотілося б жити. І прийшов час вирішуватися на ґрунтовні зміни. А як вирішитися на зміни – це вже інша розмова. І ми обов'язково до неї повернемося.

Якщо ж ви легко відкинули всього лише два-три визначення, то пора перестати лукавити, гнівити долю і світ і перебувати в жалях. Ви живете своє життя, яке ви самі обрали і не відчуваєте ні найменшої потреби щось міняти. А як перестати сумніватися в цьому і жаліти – це вже інша розмова, і ми обов'язково до неї повернемося.

І пам'ятайте: правий був Ерік Берн, закликаючи звіряти формулювання своїх цілей, бажань, намірів з тим, а чи будуть вони зрозумілі п'ятирічній дитині. А якщо не зрозумілі – переформулюйте так, щоб були зрозумілі. Навіщо? Чим більше ми ускладнюємося у формулюваннях, тим більше ми створюємо собі можливість тільки в них і залишитися. Так, просто залишитися тільки у формулюваннях і розумових конструкціях.