Розчаруй Мене

Де є попит, там з'являються пропозиції. І навпаки: де є пропозиції, там з'являється попит.

З одного боку: "Хочу позбутися свого клубка проблем", "Хочу досягати своїх цілей", "Хочу позбутися страхів і невпевненості", "Хочу щирих і теплих стосунків", "Хочу щастя і повноти життя!", "Хочу благополуччя і багатства", "Хочу спокою і розслабленості", "Хочу знову радіти життю", "Хочу духовного зростання і одкровень"... Узагальнюємо: "Хочу того, чого в мене немає"

У відповідь на це з іншого боку: "Унікальна програма для того, щоб бути успішним! Всього три дні - і твоє життя зміниться!", "Тренінг "Я - Жінка!". Почни своє життя з чистого аркуша!", "Розберися зі своїми стосунками за тиждень нашої нової виїзної коуч-програми!", "Отримай ступінь Майстра і шанс жити, як Майстер! Можлива оплата в кредит". Узагальнюємо: "Не питання! Хочеш - плати і змінюй своє життя!"

Все виглядає так принадливо, так приємно. Пройди курс, тренінг, програму, і твоє життя ЗА ТРИ ДНІ чудовим чином зміниться! Саме "чудовим". І для такої переконаності є глибокі і непохитні підстави. Глибока віра, яка живе в нашій душі.

Адже якщо Принцеса добра і лагідна, але жоден з чоловіків не звертає на неї уваги, значить ця принцеса зачарована! Якщо Королева щедра і працьовита, але не має належних почестей і багатства, значить на ній злі чари! Якщо Король талановитий, здібний і глибоко в душі - лідер, але в своїй кар'єрі застряг на дуже середній ланці, тут без чаклунства не обійшлося! Якщо люди намагаються і прагнуть і, при цьому, ходять по колу, час від часу отримуючи синці від пресловутих "одних і тих самих граблів", звісно вони зачаровані. Неважливо, віримо ми в надприродні сили, чи атеїзм - наша релігія. Неважливо, дотримуємося ми суто наукового погляду на світ, чи допускаємо, що чарівні історії трапляються. Нашій глибинній частині душі потрібно пояснювати чимось ті складнощі і неприємності, які трапляються в житті. Особливо, якщо ці неприємності - часті гості в ньому. Отже вихід один - розчаруватися! Розчаруватися, і все тут!

Ті, хто шукає, завжди знаходять. Люди прямують до фахівців - психологів, психотерапевтів, тренерів, духовних наставників, майстрів і просять: "Розчаруй мене, будь ласка! Набридло бути зачарованим. Хочу по-іншому!" І у відповідь отримують методи, техніки, практики, інструменти, які МАЮТЬ, просто зобов'язані розчарувати прекрасних принцес, що томляться в тісних зелених жаб'ячих шкірках.

В обох сторін - найчистіші помисли, найщиріші наміри. Одні дуже хочуть змінити своє життя. Інші дуже хочуть їм у цьому допомогти. Одні вірять у те, що "заклинання чарівників" обов'язково допоможуть. Інші вірять у те, що їхні "чарівні заклинання" якісні і працюючі.

Ми зараз не говоримо про тих, хто пройшовши тренінг, або програму, або семінар сідають і нічого не роблять, очікуючи раптового ефекту. Ми не говоримо також про тих, хто ловлять наївних і втомлених від проблем людей, пропонуючи їм повітря замість кваліфікованої допомоги, використовуючи слабкості і бажання клієнтів отримати все і відразу. Ні, мова не про них. Мова про тих людей, які насправді хочуть змінитися. І про тих, які насправді хочуть і можуть їм допомогти.

Але що ж часто відбувається насправді. Закінчується програма, закінчується тренінг, семінар, позначена кількість сесій, і надихнені клієнти йдуть змінювати своє життя. Вони активно і з натхненням починають застосовувати всі ті нові інструменти, які вони отримали від добрих "чарівників". Починають їх використовувати у своєму житті. Все. Відразу. Одні жінки починають "вести прояснюючі розмови" зі своїми чоловіками і укладати з ними контракти. Інші залишають свій авторитарний чоловічий стиль і стають "пасивними і жіночними". Треті повністю змінюють гардероб і перетворюються на "сексуальних кішечок".

Чоловіки активно "виявляють і виражають почуття" під час робочих зборів. Інші вирушають терміново відкривати інтуїцію в ашрами. Треті "працюють зі своєю здатністю виражати агресію" в компанії старих друзів.

Але у життя свій ритм. Воно не враховує наші нові набори інструментів і наше шалене бажання змінити себе і світ. Життя тече своїм чергом. І дуже скоро воно нам підкидає пару-трійку ситуацій, в яких потрібно діяти і реагувати швидко. І ми відкидаємо убік новенький блендер, який ще не навчилися правильно вмикати і вчасно вимикати, і хапаємося за звичну виделку. Тому що терміново потрібно збити яйця для омлету, щоб нагодувати раптово нагрянулих незваних гостей. Так, ми автоматично повертаємося до тих самих старих способів дій, думок, реакцій, від яких так намагалися позбутися. І раптом ми розуміємо, що знову опинилися там, де були. І що ж тепер, знову розчаровуватися? Закляття сильне? Чарівні палички не допомагають? А адже вони здавалися такими гарними, такими правильними, такими ефективними,

"Та як же так! - думають клієнти, - так все добре починалося, так все було чудово в групі. Такі були чудові завдання. Що ж тепер робити? Знову шукати щось більш дієве?"

"Та як же так! - думають фахівці, - адже всі техніки і методики добрі, перевірені. На собі перевірені!!! Та чому ж у них нічого не виходить? Опір? Внутрішній саботаж? Лояльність проблемі? Страждати простіше, ніж бути щасливим? Що ж тепер робити? Знову вигадувати нову програму? Пройти ще одне навчання в ще одного творця нового чудового методу?"

І адже і ті й інші - добрі люди! А виходить порочне коло. Де ж вихід?

Вихід дуже простий.

Люди добрі, не ходіть семимильними кроками! Співмірюйте довжину кроків з довжиною ніг! Не потрібно п'ятирічку в три роки! Не потрібно за три дні - життя з чистого аркуша! Та й за тиждень - не потрібно! 

Пам'ятаєте цю прекрасну картинку? Бачите, де на ній трапляються чудеса?

Так от, це - НЕПРАВДА! Там чудес немає і бути не може! Там погано, страшно і безнадійно. Там - відчай і жах.

Любіть свою зону комфорту. Плекайте її і доглядайте. Тягніть туди щось нове і гарне. А якщо десь стало менш комфортно, зробіть це місце комфортним до межі! Ваша зона комфорту - це ваше місце сили! Вам про це ніхто не говорив? Тепер ви про це знаєте. І перестаньте себе лаяти за те, що вам не хочеться покидати свою зону комфорту. Це нормально. На те він і комфорт, щоб його не хотілося покидати. Тим більше, що в тому немає жодної потреби!

За зоною комфорту є тонкий шар. Це зона навчання. Вам туди. Саме туди можна спокійно висунути носа і почати робити щось нове і незвичне для себе. Помаленьку. Без істерик і гасел.

Адже за нею - величезний простір. І це - ні що інше, як зона катастрофи. Там - все невідоме і неосвоєне. Варто на це подивитися і запитати себе: "Я що, Фет-Фрумос? Або Альоша Попович? Я тренуюсь на повторення подвигу Гастелло? Але зараз же не війна, не революція, не злам систем! Я дійду туди. Але спокійно і в свій час!"

Якщо зробити ривок і почати змінювати своє життя радикально і все, ми неминуче потрапляємо в зону катастрофи. І ось, не встигнувши озирнутися, як ми знову опиняємося у своїй зоні комфорту.

Але якщо бути мудрим, а ще дбайливим і турботливим до себе, то спочатку краще зробити кілька невеликих кроків у прикордонну зону навчання. І - бац! - наша зона комфорту збільшилася! Вона починає розширюватися. В ній вже спокійно оселилося те, про що ми не могли помислити ще півроку тому. Ми радісно робимо в ній те, чого раніше не вміли. Вона охоплює нові простори, нових людей, нові можливості, нові почуття, нові стосунки. Ті, хто був жорстким і незламним, поступово поселяють м'якість у своїй комфортній зоні. Ті, хто не вмів виражати себе, повільно вчаться цьому, що через деякий час стає природним і звичним. Ті, хто мучився страхами і невпевненістю, вигадують у своїй зоні комфорту такі дивовижні речі, які стають цікавими мільйонам людей!

Мистецтво Маленьких Кроків і знання законів жанру п'єси під назвою Життя. Ті, хто знає Таро, розуміють, що неможливо з першого порога, першого Аркану відразу потрапити до фіналу - в Світ, двадцять перший Аркан. Потрібно пройти всі етапи і зібрати всі ключі. Адже недарма королевич Єлисей об'їздив півсвіту, пережив стільки випробувань, щоб знайти свою кохану і розчарувати її чарівним поцілунком! Це все було необхідно, інакше поцілунок би не спрацював.

Мистецтво Маленьких Кроків змінює життя непомітно, але стійко і гарантовано. І тоді наша зона комфорту розростається, як розкішний дикий виноград, вкриваючи собою все нові і нові території. Так, не за три дні. Так, не за місяць. Але діючи так, озирнувшись на рік тому, можна посміхнутися собі і сказати: "Ого! Ось де я вже! Ось як мені чудово. І якось так непомітно це сталося! Я ніби й нічого для цього не робила! А добре ж!"

Повільно, поступово, тихими кроками, але щодня, збільшуйте і прикрашайте свою зону комфорту. Нехай вам у ній буде добре і затишно. І нехай вона збільшується з кожним днем!

P.S.

Хочеш, все-таки швидко і радикально? Ось ще один із законів жанру. Клод Штайнер, який тривалий час займався сценаріями життя людей, і написав кілька дивовижних книг на цю тему, стверджував, що сценарії не змінюються, за винятком деяких випадків, коли люди переживають життєві катастрофи. Так що, якщо хочеш миттєве радикальне перетворення, варто влаштувати собі якусь грандіозну катастрофу - клінічну смерть, розвал бізнесу і повне банкрутство, концтабір, термінальний діагноз, або ще щось у цьому ж дусі і з такою ж інтенсивністю. Це ні погано, ні добре. Це закони жанру. Так, і до того ж - жодних гарантій.