Метелики на твоїх долонях

Колись давно, в дитинстві, ти засинала у своєму ліжечку. На столику тьмяно горіла маленька лампа. Або смужка світла проникала в твою кімнату крізь ледь прочинені двері. Тихо… Тільки негучний звук телевізора з кімнати батьків, або їхні приглушені голоси. А на стінах висіли картинки. Або у твоїй уяві миготіли малюнки з улюбленої книжки, яку ти гортала перед сном… І вони мали чарівну силу

Тільки-но ти лягала в ліжко, вони починали оживати. Точніше, ти сама, ніби потрапляла в них, у цей намальований чудовий світ. І все було так по-справжньому, так відчутно й дотично! Ти блукала серед химерних будівель, підходила близько-близько до молодих оленів - так близько, що можна було торкнутися їхніх носів… Ти нахилялася до квітів, щоб їх понюхати. І твоя нічна сорочка неймовірним чином перетворювалася на сукню принцеси. Точнісінько так, як у мультику про Попелюшку!

Але найдивовижніше полягало в тому, що чудеса не закінчувалися навіть тоді, коли Сонце повертало Землі день і ти прокидалася.

Твої розплющені очі вдивлялися в усі відтінки світу. І бачили те, чого вже не могли побачити дорослі.

Ти малювала так багато, так захоплено. І коли ти брала в руки олівці чи фарби, ти творила світи, в яких одразу ж і опинялася.

Ти шурхотіла своїми коричневими черевичками в опалому листі, і тобі чувся дивний, але виразний шепіт. Мабуть, це казкові істоти, що ховаються у ворохах жовтого листя. Або маленькі дивовижні тваринки, дуже схожі на мишок, тільки червоні!

Ти ходила з мамою в парку, і з-за дерев до тебе прибігали руді лисенята й гладенькі сірі зайці.

Метелики сідали на твої руки. А маленькі, крихітні феї ховалися в квіткових пелюстках. І ти співала й танцювала разом з ними. Як тільки чула чудову музику фей. Адже ці істоти завжди з'являлися разом з музикою й тонким передзвоном дзвіночків.

Ти змінювалася сотні разів за день. Ти перетворювалася з Білосніжки на тітоньку-лікарку, а потім - на пухнасту білочку, а після - на Герду, що шукає свого Кая, і знову - на маленьку й строкату пташку. Перетворювалася по-справжньому! Ти пам'ятаєш, як обриси твоєї кімнати втрачали контури, і в ній стрімко підносилися вгору велетенські дерева з величезним корінням, під яким знаходилася твоя білчина нірка, куди треба було терміново затягувати запаси?

Сніжинки, падаючи на твою ручку в рукавичці, грали свою мелодію. А в темряві неодмінно ховався хтось великий і страшний. Тому в жодному разі не можна було звішувати ноги з ліжка!

Увесь світ навколо тебе був живий. Все - дерева, ліхтарні стовпи, ящики на балконі, синиці на твоєму вікні, паперові літачки, аплікації із соломки, і навіть твоя шапка з помпоном - все було живе, і перетворювалося на що завгодно в будь-який момент часу.

Ти ще не знала про те, що голосно плакати - негарно, що треба остерігатися інших людей, що може чогось не вистачити комусь у цьому світі, що треба ображатися, якщо хтось щось робить не так… Ти не знала, що не можна говорити хлопчикові першою: “я тебе люблю”… Ти не знала про те, що просити цукерку у незнайомого - неприлично. Ти не знала, що дуже невиховано, крутячись перед дзеркалом, наспівувати “яка я гарнааа”... Ти не знала так багато корисних і “правильних” речей! Але ти знала головне. Ти знала про те, що Світ - це місце, в якому трапляються чудеса. І вони траплялися. Щодня. Тому що ти була Чарівницею!

Зараз ти - доросла. І, напевно, сильна. Може, ще й практична, зважена й продумана жінка. Ще ти - розумна, хоча буваєш емоційною і, навіть запальною. І, звісно, бувають такі моменти, коли тобі важко впоратися зі своїми станами туги, суму, злості, чи образи. Але, загалом, твоє життя тече… Ну, тече собі. В основному, в порядку. В загальних рисах - нормально. Власне, досить пристойно. Ну так, іноді защемить у грудях якась “туга за нездійсненим”. Буває.

Ти зовсім, схоже, забула про свою Чарівницю. Яка, насправді, нікуди не зникала. Вона досі в тобі. Тільки не знає, як з тобою зв'язатися, як знову підставити твої руки метеликам і допомогти побачити тобі лисенят, що досі труться об твої ноги.

Якби ти подивилася навколо себе ЇЇ очима, можливо ти б виявила себе в зарослому занедбаному саду, на який так схожа твоя Жіноча Душа. Там все продовжує рости. Вбити повністю його неможливо. У ньому дуже багато життєвої сили. Навіть якщо ніхто не буде за ним доглядати, ніхто не буде його поливати й прибирати, він все одно продовжує жити. Але приглушено, не розкриваючи своєї справжньої краси. Навіть сотої частки не розкриваючи.

Якби ти побачила Сад своєї Душі очима тієї маленької Чарівниці, ти б сіла від несподіванки. І одне питання металося б у твоїй голові - як це все сталося, як це могло трапитися? Куди зникли прекрасні маленькі пташки? Чому не чути музики фей? І куди поділися квіти, в пелюстках яких вони ховалися? І чому в цієї жінки, відображення якої ти бачиш у зарослому травою ставку, такі тьмяні й сумні очі? І взагалі, хто вона? Невже це твої очі?

Якби ти покликала її на допомогу, звільнила б її, дала їй свободу…

Але пам'ятай, ти значно сильніша за свою маленьку Чарівницю. Ти така розумна. Ти так гарно упакована в масу приписів, що злітають з глянцевих журнальних сторінок, тренінгів зі стервології, популярних видань “як стати успішною”, “як змусити чоловіка робити те, що тобі потрібно” та інших дуже популярних і правильних налаштувань. Ти - сучасна й тверезомисляча. У тебе свій ясний і тверезий погляд на життя. Ти дуже багато вчилася, читала, переймала досвід. І маленькій Чарівниці буде дуже складно тобі щось довести. Адже весь цей час, поки ти ставала все розумнішою й розумнішою, вона сиділа в далекому куточку занедбаного Саду. Та й не вміє вона нічого доводити. Вона - не про це. Вона - творить, показує, перетворює, вдихає життя, надихає і ВІРИТЬ! Вірить у себе і Світ. Вірить в одухотвореність усього навколо - від маленького камінчика до найвищої гори на планеті.

Іноді тобі здається, що ти і є Чарівниця. Ти, напевно, навіть вчилася якомусь чаклунству, розвивала інтуїцію, занурювалася в практики й отримувала передачі. І тобі казали: “Нічого, що зараз тобі погано. Це пропрацювання. Все чиститься. І чим гірше тобі, тим сильніша робота!” І ти терпіла, забувши, що справжнє чаклунство робить життя кращим, красивішим, наповнюючи тебе тонкими й неймовірно яскравими переживаннями. Від справжнього чаклунства ти не вкриваєшся прищами, не купуєш черговий засіб від випадіння волосся. Від справжнього чаклунства ти можеш ставати тільки красивішою. З кожним роком життя!

Згадай, що справжнє чаклунство завжди всередині тебе! Маленька Чарівниця чекає, коли ти відчиниш хвіртку занедбаного Саду й дозволиш їй навести лад!

Вона озирнеться, дасть собі трохи окріпнути і … почне!

О, як захоплено вона прибиратиметься! Вона швидко зрозуміє, скільки тобі років і звільнить клумби для тих рослин, які найкраще ростимуть у цей Сезон твого життя.

Вона прислухається до твоїх почуттів і пірне у твої найглибинніші потреби. Вона вимете мітлою стосунки, що мучать тебе, нудну роботу, скучну балаканину з людьми, які вже давно тобі нецікаві.

Вона кинеться розбирати завали. Від звичайних завалів непотрібних речей у твоєму домі, до завалів емоцій, що утруднюють твоє дихання.

Вона завмре і зрозуміє, чому прийшов час померти безповоротно. Як казала найвеличніша з чарівниць Кларісса Пінкола Естес: “Чому я готова віддати більше Смерті, щоб впустити більше Життя?”

Вона наповнить твої очі блиском, подовжить волосся, прикрасить тебе перлами й місячними каменями.

Вона поверне у твоє життя танцюючі сніжинки, тихі пісні осінніх туманів, історії південних вітрів і ніжні поцілунки ранкового сонця.

І твій Сад перетвориться! Твій дім перетвориться. Ти сама перетворишся, як тільки дозволиш маленькій Чарівниці бути ВІЛЬНОЮ!

Не відкладай на завтра. Почни прямо зараз.

І почни з повернення гідності й поваги. Поваги до життя.

Ти народилася жінкою. Відчуй, як це прекрасно, як тобі пощастило! Тобі випала нагода жити на цій планеті з жіночою Душею і Тілом. А, отже, природа наділила тебе даром Краси. Погодься з цим і скажи цьому ТАК. Це буде перший акт прояву гідності й поваги.

А тепер зупинись і відчуй до найнеймовірнішої глибини своєї істоти. Відчуй, що прямо зараз у тебе є АБСОЛЮТНО ВСЕ, що потрібно для того, щоб повернути у своє життя маленьку Чарівницю, повернути Світові обриси Чуда. І не поспішай. Тебе ніхто нікуди не жене. Досліджуй себе й вивчай крізь Лінзу Краси. Щодня ставити собі питання: що в моєму Житті красиве? Що - некрасиве? А що - потворне? Чи красиве твоє житло? Чи красиві рішення, які ти приймаєш? Чи красиві твої повсякденні емоції й почуття? Чи красиві твої стосунки з дітьми? Чи красиві слова, які ти вимовляєш? Чи красиві твої мрії? Чи красиві твої таємниці? Чи красиві твої ранок день і вечір?

І якщо ти виявиш щось некрасиве, подумай, чи потрібно це тобі, твоїм близьким, світу, Всесвіту? І якщо потрібно, то зроби це красивим!

Мине час, і маленька Чарівниця перестане бути маленькою. Вона буде просто Чарівницею, що здійснює у Світі всесвітній Жіночий Закон Краси!

Вийди в Сад. Простягни руки. Дозволь Метеликам сісти на твої пальці. Вони зачекалися...

У тексті як ілюстрації використано роботи американської фентезі-художниці Kinuko Craft