Розклади Пасьянс Долі

Похмурого лютневого дня, в освітленій приглушеними світильниками кімнаті, сиділо сім жінок у тісному й притихлому колі. Одна з них тримала перед своїм обличчям фотографію. Решта бачили лише зображення на фото. Обличчя самої жінки втрачало обриси. Усі дивилися на зображення. І слухали голос.

На фото була зображена мила панночка в капелюшку. Стара фотографія - 20-30-х років. Голос розповідав: “Мене звати Єлизавета. Я народилася в 1907 році. Я бабуся тієї, через кого я зараз здобула голос. Я її дуже люблю, хоч ми ніколи не бачилися. І я хочу, щоб вона знала: в ній стільки сили! Ця сила від мене. Я пережила війни, погроми, злидні. Я вистояла й дала можливість своїм дітям жити! Я бачила голод і те, як люди втрачали все людське, бо їм хотілося їсти! Але я зберегла чистоту й щирість, я зберегла людяність і передала це її матері. Я хочу, щоб вона знала: можна пережити все, що завгодно, якщо ти відчуваєш себе людиною! Якщо ти відчуваєш, що за будь-яких обставин у тебе є свобода!”

У голосі з'явилося тремтіння. Рука з фотографією опустилася на коліно. А по щоках жінки текли сльози - світлі й очисні. Так вона сама промовила послання своєї бабусі, яке завжди жило в ній.

Це був 2003 рік, лютий. Саме тоді вперше було створено перший Пасьянс Фотографій.

Важко передати словами, якою цілющою силою, яким глибоким впливом володіє ця практика. Ти, ніби, концентруєш енергетичний потік всередині себе, відчуваєш себе в єдності з долями своїх рідних. Це сила, яка постійно діє всередині тебе, на яку ти можеш спиратися, і яка є твоїм справжнім Джерелом, твоєю Долею.

Ми будемо створювати Пасьянс Фотографій. Для цього тобі знадобиться твій сімейний фотоальбом. Для жінок - це пасьянс фотографій жінок роду. Для чоловіків - пасьянс фотографій чоловіків роду.

Для початку обери своє фото. Воно може відповідати будь-якому твоєму віку. Сам процес вибору своєї фотографії вже цікавий і важливий. Хтось без вагань обирає фото сьогоднішнього дня. Комусь хочеться взяти дитячу фотографію. Це все має значення, бо притягує твою увагу й енергію до певного етапу твого життя.

Коли ти зупинишся на одній своїй фотографії, поклади її в центрі великого аркуша паперу. Це твоє місце. У ньому ти будеш збирати ті дари, які ти отримала від своїх предків.

Після займися вибором фотографій своїх рідних. Жінки обирають фото жінок своєї родини - мами, бабусь, тітоньок, прабабусь (якщо у тебе є їхні фотографії).

Перебирай їх неквапливо, вдивляйся в їхні очі й обличчя, шукай і знаходь те, чим ти на них схожа, в чому ти є їхнім продовженням. Нехай цей процес буде інтимним і глибоким контактом з Душею твого роду, його жіночим обличчям.

Після розклади фото своїх рідних навколо своєї фотографії. Нехай відстані між ними відповідають ступеню емоційної близькості між тобою і цими людьми.

Подивися на картинку, візерунок, які виникають у цьому пасьянсі. Відчуй, що ти несеш у собі частинку цих людей. Їхнє життя продовжується в тобі.

Подумай про те, який Дар ти отримала від кожної (кожного) з них. Чим вони тебе наділили й збагатили. Чого вони тебе навчили. Напиши ці Дари, розміщуючи їх за ступенем значущості для тебе.

Якщо у тебе є діти, залучи їх до цієї практики. Вони можуть брати участь, або просто спостерігати. Нехай вони потримають у своїх руках фотографії, нехай запитують про те, хто на них зображений. Ти почнеш розповідати історії, плести канву ниточок, які пов'язують тебе з твоїми предками і твоїми дітьми.

У Таро є дивовижний Аркан, що володіє потужним сенсом і неймовірною силою. Це Десятий Аркан - Колесо Фортуни. Це Доля. І коли ми підходимо до порогу зустрічі з Колесом Фортуни, ми незмінно зустрічаємося з фатальними моментами свого життя. А що для тебе може бути більш фатальним, ніж твоя родина, з якої ти вийшла?!

Ти не обирала своїх батьків, місце свого народження, своїх братів і сестер. Так склалося! Так сталося! Так втілилося. Все! Ти - частина цього. І це не змінити.

Так, можна змінити ім'я, але у тебе все одно залишиться та сама мама. Так, можна змінити прізвище, але у тебе залишиться все той самий тато. Так, можна виїхати з села, змінити місто, країну, континент, але у тебе назавжди залишаться все ті самі корені.

Навіть якщо тобі здається, що тобі недодали, тебе недолюбили... Що мати була не ніжна й зайнята. А батько був алкоголік або надто суворий... А бабуся любила більше двоюрідну сестру, а тебе змушувала мити вікна... А дідусь буянив і ганяв усіх... Навіть якщо ти ніколи не бачила своїх мами, бабусі, батька, дідів... Навіть якщо ти хльобнула стільки болю в своєму дитинстві, який незрозуміло як винесло твоє дитяче серце... Навіть якщо так!

Навіть якщо від усіх фотографій на твоєму пасьянсі ти проведеш стрілочки до своєї фотографії в центрі, і над кожною стрілочкою зможеш написати лише одне слово про те, що ти отримала в дар... Навіть якщо цим словом буде лише слово “життя”, хіба цього мало?